Задать вопрос о книге:

Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 15-те.
СКИДКА

Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 15-те. - фото

Автор: Тертишник В.М.

Издательство: Алерта

Год издания: 2018

Количество страниц: 854

ISBN: 978-617-566-479-7

Переплет: твердый

Язык: украинский

Вес: 1 кг

Формат: 170х240 мм

Тираж: 500

Аннотация

Видання 15-те, доповнене і перероблене.

У цій роботі на основі аналізу змін до Конституції України 2016 року, КПК України станом на 1 квітня 2018 року й нових законодавчих актів щодо діяльності судових та правоохоронних органів ґрунтовно викладено основні доктринальні положення сучасного кримінального процесуального законодавства України, проаналізовано практику його застосування, подано рекомендації щодо вирішення проблемних питань з урахуванням положень міжнародних правових актів Європейського суду з прав людини, розглянуто проблеми кримінально-процесуальної науки та практики судочинства.

Значної уваги надано реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, розгляду проблемних питань, хибам і прогалинам законодавства, конкуренції правових норм та вирішенню складних ситуацій у слідчій і судовій практиці, дотриманню принципів верховенства права, юридичної визначеності та пропорційності, наданню правничої допомоги й забезпеченню права обвинуваченого на захист, реалізації принципу презумпції невинуватості, проблемам доказового права, захисту прав, честі й гідності та безпеки учасників кримінального процесу, провадженню негласних слідчих (розшукових) дій, забезпеченню об’єктивності розслідування та незалежності слідчих і детективів, застосуванню домашнього арешту й інших запобіжних заходів, діяльності суду присяжних та провадженню на підставі угод, реабілітації осіб, незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності, розвитку процесуальної форми та зміцнення процесуальних гарантій правосуддя.

Розкрито перспективи розвитку кримінально-процесуальної науки.

Робота розрахована на слідчих, детективів, адвокатів, прокурорів, слідчих суддів, суддів, присяжних, працівників Національної поліції, прокуратури, суду та адвокатури, співробітників СБУ, НАБУ, ДБР, митних та податкових органів, студентів, магістрантів, слухачів і курсантів вищих юридичних навчальних закладів.

Вона буде слушним помічником як тим, хто засвоює ази кримінально-процесуального права, так і тим, хто прагне до поглибленого вивчення кримінального процесу. 

Авторы

Авторы книги Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 15-те.
Тертишник В.М. Тертишник В.М. Український правник, доктор юридичних наук, професор, Професор кафедри кримінально-правових дисциплін Університету митної справи і фінансів.

У 1979 році з відзнакою закінчив юридичний вуз, спеціальність «Правознавство». Був нагороджений медаллю Міністерства освіти «За відмінне навчання». З 1983 по 1986 роки навчався в ад'юнктурі ВНДІ МВС СРСР (м. Москва). 29 січня 1987 року захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 в ВНДІ МВС СРСР (м. Москва) на тему «Проблеми збирання та дослідження речових доказів на початковому етапі розслідування».

Працював на посадах завідувача кафедрою в юридичних вузах Харкова і Дніпропетровська. Став засновником юридичного факультету Сумського державного університету.

25 грудня 2009 року захистив дисертацію доктора юридичних наук на тему «Гарантії прав і свобод людини та забезпечення встановлення істини у кримінальному процесі України».

З 20 вересня 2016 року - Академік Академії політичних наук.

Предисловие

Кримінально-процесуальне право, закладаючи модель кримінально-процесуальної діяльності, має безпосередній вплив на ефективність судочинства, стає, по суті, алгеброю правосуддя. А проте правова реформа в Україні розпочалась і досі здійснюється без виваженої доктрини та концептуальної моделі, залишаючи на розсуд слідчого, прокурора, детектива, адвоката й судді безліч правових колізій, юридичних фікцій, логічних і лінгвістичних хиб у викладенні окремих законодавчих приписів.

Нині юристові як ніколи потрібно мати силу, волю, мудрість, мужність та знання, щоб розумно відповідати добром на добро й справедливістю - на зло. Потрібно постійно працювати над собою, оволодівати юридичним досвідом, опановувати мистецтво роботи з доказами для осягнення істини та захисту прав і свобод людини.

Сучасність вимагає спрямування юридичної науки насамперед на захист прав і свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну основу нашого майбутнього.

Розпочавши розгляд справи, слідчий, детектив, прокурор або суддя не мають змоги зупинитися, зачекати, перепочити, відійти, відступити. Узявши на себе відповідальність за пошук правди й торжество справедливості, вони відповідають не тільки за свої помилкові дії, а й за неповороткість, непередбачливість, за практичну непридатність до високопро-фесійної діяльності. Потрібно невтомно вдосконалювати свою майстерність, наполегливо опановувати науку встановлення істини, учитися мистецтва роботи з доказами, набувати досвіду, тренувати інтуїцію, розвивати далекоглядність.

«Тисячі шляхів ведуть до хибної думки, - зауважував Ж.-Ж. Руссо, - до істини -тільки один». Той, хто наділений правом і владою, хто має бажання і волю, не повинен змарнувати час та втратити шанс зробити таємне явним, не повинен зійти зі шляху. Готових рецептів у цій складній справі, особливо коли багато хто зацікавлений у прихованні істини від правосуддя, немає та й не може бути. У кожному конкретному випадку шлях до істини один, а найкращі дороговкази - знання, допитливість розуму, воля й досвід.

Саме ці якості дають змогу захистити честь та гідність людини у складному змагальному процесі. Якщо людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека є найвищими цінностями, то захист цих цінностей має стати головною метою юридичної науки та практики.

Норми закону, що визначають права і свободи людини, з часом мають стати нормами найвищої юридичної чинності. Лише їм варто віддавати перевагу в усіх суперечливих випадках, тлумачачи всі сумніви на користь громадянина, керуючись принципом його добропорядності.

Святая святих юридичної науки - захист і зміцнення принципу неприпустимості звуження наявних прав і свобод людини. Це компас юридичної науки й законодавчої практики. Ми зобов'язані реальними справами забезпечувати поступ тільки в заданому напрямі. Надані людям межі свободи варто обстоювати рішуче, мужньо і професійно. Справжня велич держави полягає в добробуті й безпеці її громадян.

У 2012 році Україна одержала новий Кримінальний процесуальний кодекс, який має запроваджувати змагальну модель правосуддя.

Водночас як у законодавстві, так і в практичній діяльності залишилось і навіть додалось багато невирішених проблем. Автор ніколи не був прихильником чинної редакції КПК України з причин його непослідовності, розпливчастості окремих норм, а часто і невиправданих багатослів'я і формалізму. Якщо в старому Кодексі налічувалося 448 статей, то в новому (під гаслом спрощення судочинства і процесуальної економії) - уже 614. Законодавчій техніці бракує досконалості.

Недостатньо чітке визначення функції обвинувачення, захисту і правничої допомоги в умовах реалізації принципу змагальності сторін погіршують наявні юридичні фікції, конкуренція правових норм. Це знижує ефективність усієї кримінально-правової діяльності.

У чинному КПК України поліцейське розслідування втиснуте в рамки традиційного для нашого правового поля досудового слідства зі збереженням інституту слідчого. Колишні оперативно-розшукові дії «перевдягнені» відтепер у процесуальну форму - «негласні слідчі (розшукові) дії», а отже, зараховані до компетенції слідчого. На слідчих звалили як процесуальну, так і фактично оперативно-розшукову діяльність, а самих слідчих за гарантіями їх діяльності урівняли з колишніми дізнавачами. Оперативні працівники відсторонені від процесуальної діяльності, та й негласні слідчі (розшукові) дії можуть проваджувати лише за окремою вказівкою слідчого. Детективи Національного антикорупційного бюро України, навпаки, поєднали в собі публічну функцію розслідування і конспіративну оперативно-розшукову роботу. Новий КПК України запровадив новий інститут - негласні слідчі (розшукові) дії, але чітко не визначився ні з їх системою, ні з процесуальною формою їх провадження, залишаючи багато запитань (коли? за яких умов? що? як? яким чином?), а отже, і можливостей для свавілля. Прокурор не лише наглядає за слідством, а й керує ним. Права захисників урівняли з правами обвинувачених, суд присяжних переплутали з народними засідателями.

Законодавець зарахував провадження негласних слідчих (розшукових) дій до компетенції слідчого, на якого скинуто всю процесуальну діяльність, починаючи з отримання заяви про кримінальне правопорушення, тобто збільшився обсяг слідчої роботи. Законодавець поклав функцію керівництва слідством на прокурора, і так збільшився обсяг прокурорської роботи. Законодавець увів нові фігури у кримінальний процес - слідчого суддю і присяжних. Унаслідок цього виникла потреба у збільшенні штату слідчих, прокурорів, суддів, а отже, й обсягів фінансування їх діяльності з державного бюджету. Критерій істини - це практика, яка підтверджує: за час роботи судових і правоохоронних органів за чинним КПК України злочинність зросла, коефіцієнт розкриття злочинів зменшився, ефективність судочинства знизилася. Очікувати іншого не було і немає підстав без кардинальних змін самого закону.

Важливо також пам'ятати, що жодне покарання не загоїть моральну травму, якої було завдано потерпілому, і немає нічого більш жахливого, ніж звинувачення у злочині невинуватої людини. Образно кажучи, «найкраще правосуддя - те, яке зайве». Закон має запровадити механізми запобігання злочинам.

Після ухвалення нового КПК України станом на 15 квітня 2018 року в державі з’явилося 56 законодавчих актів, які вносили до нього зміни й доповнення, а часом і скасовували внесені зміни чи вносили «зміни та доповнення до вже внесених змін і доповнень». Як кажуть, «далі за всіх піде той, хто не знає, куди йти». Проте саме стабільність закону - одна з ознак його якості.

Зміни від 2016 року в Конституції України не забезпечили балансу приватних і публічних інтересів, не додали цілісності й системності застосуванню інститутів кримінального процесу. Натомість постало ще більше питань щодо їх юридичної визначеності й чіткості та ефективності застосування.

У пропонованій праці автор поставив за мету в лаконічній та доступній формі викласти основи кримінально-процесуальної науки та процесуального законодавства, а також узагальнити досягнення юриспруденції та внести пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального права і практики його застосування.

Отзывы

Отзывы к книге Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 15-те.

Видання 15-те, доповнене і перероблене.

У цій роботі на основі аналізу змін до Конституції України 2016 року, КПК України станом на 1 квітня 2018 року й нових законодавчих актів щодо діяльності судових та правоохоронних органів ґрунтовно викладено основні доктринальні положення сучасного кримінального процесуального законодавства України, проаналізовано практику його застосування, подано рекомендації щодо вирішення проблемних питань з урахуванням положень міжнародних правових актів Європейського суду з прав людини, розглянуто проблеми кримінально-процесуальної науки та практики судочинства.

Значної уваги надано реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, розгляду проблемних питань, хибам і прогалинам законодавства, конкуренції правових норм та вирішенню складних ситуацій у слідчій і судовій практиці, дотриманню принципів верховенства права, юридичної визначеності та пропорційності, наданню правничої допомоги й забезпеченню права обвинуваченого на захист, реалізації принципу презумпції невинуватості, проблемам доказового права, захисту прав, честі й гідності та безпеки учасників кримінального процесу, провадженню негласних слідчих (розшукових) дій, забезпеченню об’єктивності розслідування та незалежності слідчих і детективів, застосуванню домашнього арешту й інших запобіжних заходів, діяльності суду присяжних та провадженню на підставі угод, реабілітації осіб, незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності, розвитку процесуальної форми та зміцнення процесуальних гарантій правосуддя.

Розкрито перспективи розвитку кримінально-процесуальної науки.

Робота розрахована на слідчих, детективів, адвокатів, прокурорів, слідчих суддів, суддів, присяжних, працівників Національної поліції, прокуратури, суду та адвокатури, співробітників СБУ, НАБУ, ДБР, митних та податкових органів, студентів, магістрантів, слухачів і курсантів вищих юридичних навчальних закладів.

Вона буде слушним помічником як тим, хто засвоює ази кримінально-процесуального права, так і тим, хто прагне до поглибленого вивчення кримінального процесу. 

Авторы книги Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 15-те.
Тертишник В.М. Тертишник В.М. Український правник, доктор юридичних наук, професор, Професор кафедри кримінально-правових дисциплін Університету митної справи і фінансів.

У 1979 році з відзнакою закінчив юридичний вуз, спеціальність «Правознавство». Був нагороджений медаллю Міністерства освіти «За відмінне навчання». З 1983 по 1986 роки навчався в ад'юнктурі ВНДІ МВС СРСР (м. Москва). 29 січня 1987 року захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 в ВНДІ МВС СРСР (м. Москва) на тему «Проблеми збирання та дослідження речових доказів на початковому етапі розслідування».

Працював на посадах завідувача кафедрою в юридичних вузах Харкова і Дніпропетровська. Став засновником юридичного факультету Сумського державного університету.

25 грудня 2009 року захистив дисертацію доктора юридичних наук на тему «Гарантії прав і свобод людини та забезпечення встановлення істини у кримінальному процесі України».

З 20 вересня 2016 року - Академік Академії політичних наук.

Кримінально-процесуальне право, закладаючи модель кримінально-процесуальної діяльності, має безпосередній вплив на ефективність судочинства, стає, по суті, алгеброю правосуддя. А проте правова реформа в Україні розпочалась і досі здійснюється без виваженої доктрини та концептуальної моделі, залишаючи на розсуд слідчого, прокурора, детектива, адвоката й судді безліч правових колізій, юридичних фікцій, логічних і лінгвістичних хиб у викладенні окремих законодавчих приписів.

Нині юристові як ніколи потрібно мати силу, волю, мудрість, мужність та знання, щоб розумно відповідати добром на добро й справедливістю - на зло. Потрібно постійно працювати над собою, оволодівати юридичним досвідом, опановувати мистецтво роботи з доказами для осягнення істини та захисту прав і свобод людини.

Сучасність вимагає спрямування юридичної науки насамперед на захист прав і свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну основу нашого майбутнього.

Розпочавши розгляд справи, слідчий, детектив, прокурор або суддя не мають змоги зупинитися, зачекати, перепочити, відійти, відступити. Узявши на себе відповідальність за пошук правди й торжество справедливості, вони відповідають не тільки за свої помилкові дії, а й за неповороткість, непередбачливість, за практичну непридатність до високопро-фесійної діяльності. Потрібно невтомно вдосконалювати свою майстерність, наполегливо опановувати науку встановлення істини, учитися мистецтва роботи з доказами, набувати досвіду, тренувати інтуїцію, розвивати далекоглядність.

«Тисячі шляхів ведуть до хибної думки, - зауважував Ж.-Ж. Руссо, - до істини -тільки один». Той, хто наділений правом і владою, хто має бажання і волю, не повинен змарнувати час та втратити шанс зробити таємне явним, не повинен зійти зі шляху. Готових рецептів у цій складній справі, особливо коли багато хто зацікавлений у прихованні істини від правосуддя, немає та й не може бути. У кожному конкретному випадку шлях до істини один, а найкращі дороговкази - знання, допитливість розуму, воля й досвід.

Саме ці якості дають змогу захистити честь та гідність людини у складному змагальному процесі. Якщо людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека є найвищими цінностями, то захист цих цінностей має стати головною метою юридичної науки та практики.

Норми закону, що визначають права і свободи людини, з часом мають стати нормами найвищої юридичної чинності. Лише їм варто віддавати перевагу в усіх суперечливих випадках, тлумачачи всі сумніви на користь громадянина, керуючись принципом його добропорядності.

Святая святих юридичної науки - захист і зміцнення принципу неприпустимості звуження наявних прав і свобод людини. Це компас юридичної науки й законодавчої практики. Ми зобов'язані реальними справами забезпечувати поступ тільки в заданому напрямі. Надані людям межі свободи варто обстоювати рішуче, мужньо і професійно. Справжня велич держави полягає в добробуті й безпеці її громадян.

У 2012 році Україна одержала новий Кримінальний процесуальний кодекс, який має запроваджувати змагальну модель правосуддя.

Водночас як у законодавстві, так і в практичній діяльності залишилось і навіть додалось багато невирішених проблем. Автор ніколи не був прихильником чинної редакції КПК України з причин його непослідовності, розпливчастості окремих норм, а часто і невиправданих багатослів'я і формалізму. Якщо в старому Кодексі налічувалося 448 статей, то в новому (під гаслом спрощення судочинства і процесуальної економії) - уже 614. Законодавчій техніці бракує досконалості.

Недостатньо чітке визначення функції обвинувачення, захисту і правничої допомоги в умовах реалізації принципу змагальності сторін погіршують наявні юридичні фікції, конкуренція правових норм. Це знижує ефективність усієї кримінально-правової діяльності.

У чинному КПК України поліцейське розслідування втиснуте в рамки традиційного для нашого правового поля досудового слідства зі збереженням інституту слідчого. Колишні оперативно-розшукові дії «перевдягнені» відтепер у процесуальну форму - «негласні слідчі (розшукові) дії», а отже, зараховані до компетенції слідчого. На слідчих звалили як процесуальну, так і фактично оперативно-розшукову діяльність, а самих слідчих за гарантіями їх діяльності урівняли з колишніми дізнавачами. Оперативні працівники відсторонені від процесуальної діяльності, та й негласні слідчі (розшукові) дії можуть проваджувати лише за окремою вказівкою слідчого. Детективи Національного антикорупційного бюро України, навпаки, поєднали в собі публічну функцію розслідування і конспіративну оперативно-розшукову роботу. Новий КПК України запровадив новий інститут - негласні слідчі (розшукові) дії, але чітко не визначився ні з їх системою, ні з процесуальною формою їх провадження, залишаючи багато запитань (коли? за яких умов? що? як? яким чином?), а отже, і можливостей для свавілля. Прокурор не лише наглядає за слідством, а й керує ним. Права захисників урівняли з правами обвинувачених, суд присяжних переплутали з народними засідателями.

Законодавець зарахував провадження негласних слідчих (розшукових) дій до компетенції слідчого, на якого скинуто всю процесуальну діяльність, починаючи з отримання заяви про кримінальне правопорушення, тобто збільшився обсяг слідчої роботи. Законодавець поклав функцію керівництва слідством на прокурора, і так збільшився обсяг прокурорської роботи. Законодавець увів нові фігури у кримінальний процес - слідчого суддю і присяжних. Унаслідок цього виникла потреба у збільшенні штату слідчих, прокурорів, суддів, а отже, й обсягів фінансування їх діяльності з державного бюджету. Критерій істини - це практика, яка підтверджує: за час роботи судових і правоохоронних органів за чинним КПК України злочинність зросла, коефіцієнт розкриття злочинів зменшився, ефективність судочинства знизилася. Очікувати іншого не було і немає підстав без кардинальних змін самого закону.

Важливо також пам'ятати, що жодне покарання не загоїть моральну травму, якої було завдано потерпілому, і немає нічого більш жахливого, ніж звинувачення у злочині невинуватої людини. Образно кажучи, «найкраще правосуддя - те, яке зайве». Закон має запровадити механізми запобігання злочинам.

Після ухвалення нового КПК України станом на 15 квітня 2018 року в державі з’явилося 56 законодавчих актів, які вносили до нього зміни й доповнення, а часом і скасовували внесені зміни чи вносили «зміни та доповнення до вже внесених змін і доповнень». Як кажуть, «далі за всіх піде той, хто не знає, куди йти». Проте саме стабільність закону - одна з ознак його якості.

Зміни від 2016 року в Конституції України не забезпечили балансу приватних і публічних інтересів, не додали цілісності й системності застосуванню інститутів кримінального процесу. Натомість постало ще більше питань щодо їх юридичної визначеності й чіткості та ефективності застосування.

У пропонованій праці автор поставив за мету в лаконічній та доступній формі викласти основи кримінально-процесуальної науки та процесуального законодавства, а також узагальнити досягнення юриспруденції та внести пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального права і практики його застосування.

Отзывы к книге Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 15-те.
Сообщить о снижении цены

Сообщить о снижении цены

Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Задать вопрос

Информация о доставке

г. Киев, ул. Большая Васильковская, 74, 2 этаж, оф. 7

Олимпийская

Перед тем, как приехать в офис, пожалуйста оформите заказ и дождитесь подтверждения менеджера.

«Нова Пошта»
2 - 3 дня

Гарантируем упаковку заказанных книг, которая обеспечит целостность и сохранность их товарного вида

Курьер «Нова Пошта»
2 - 3 дня

Гарантируем упаковку заказанных книг, которая обеспечит целостность и сохранность их товарного вида

с этим товаром также покупают

просмотренные товары