Адміністративно-правові засади адміністративного права України та країн-учасниць ЄС (Греції, Болгарії, Іспанії, Румунії)

У системі забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб провідне місце належить адміністративному праву як основоположній публічній галузі.

Європейська інтеграція нашого суспільства є незворотнім і динамічним процесом. Україна має пройти шлях до стандартів ЄС, насамперед стандартів життя й функціонування публічної влади, з урахуванням успіхів і помилок діяльності публічної адміністрації країн-учасниць ЄС, особливо тих із них, які в минулі десятиліття виконали всі вимоги, які ставилися перед ними європейською спільнотою, і стали повноцінними членами ЄС. Адже ці країни напрацювали позитивний досвід трансформації всіх сфер суспільного життя – від псевдосоціалістичного тоталітаризму і планової економіки до повноцінних стандартів демократичного суспільства та ринкової економіки.

Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна та наука існує в усіх без винятку країнах-учасницях ЄС. Воно сягає своїм корінням кінця XVIII століття, коли після Великої французької революції було здійснено практичний поділ єдиної державної влади на три незалежні гілки. Адміністративне право забезпечує діяльність виконавчої влади через надання публічній адміністрації правового інструментарію для здійснення публічного адміністрування в умовах панування принципу верховенства права, підконтрольності та підзвітності її суспільству й суду.

Не викликає сумніву, що теоретичні надбання вітчизняного адміністративного права є найбільш розвиненими з погляду демократичних позицій серед усіх пострадянських країн. Більше того, вони в деяких аспектах випереджають адміністративно-правову науку деяких країн-учасниць ЄС. Наприклад, людиноцентристська доктрина адміністративного права, сформована професором В. Авер’яновим, згідно з якою публічна адміністрація має якнайповніше задовольняти права і свободи громадян, а не здійснювати над ними опіку, стала загальновизнаною в Україні й достойною для запозичення в теорію адміністративного права інших держав.

Однак потрібно зазначити, що громадяни України не задоволені адміністративною діяльністю суб’єктів публічної адміністрації. Корупція та рейдерство, низька ефективність підтримки вітчизняного бізнесу, неможливість здійснення кредитування малого й середнього бізнесу стали, на жаль, буденним явищем сучасного публічного управління. Така ситуація є тривожною і свідчить про системний збій в основних інститутах адміністративного права та інструментах адміністративної діяльності публічної адміністрації.

Вищевикладене свідчить про те, що як у галузі адміністративного права України, так і у практиці адміністративної діяльності вітчизняної публічної адміністрації існують певні проблеми, які доцільно усувати через запозичення кращих надбань європейського права країн-учасниць ЄС.

Отже, незадоволеність громадян адміністративною діяльністю публічної адміністрації, наявність у цій сфері системних викликів, які призводять до низького рівня довіри до влади, та європейські прагнення українського народу обґрунтовують актуальність цього дослідження.

У монографії було вирішено такі основні завдання:
– здійснено компаративістичну характеристику предмета адміністративного права України та країн-учасниць ЄС (Греції, Болгарії, Іспанії, Румунії);
– виявлено особливості адміністративного правового статусу публічної адміністрації України, Іспанії, Греції та Туреччини;
– здійснено порівняльний правовий аналіз основних джерел адміністративного права України та країн-учасниць ЄС (Греції, Болгарії, Іспанії, Румунії);
– здійснено порівняльний правовий аналіз концепту адміністративного права України й Іспанії;
– здійснено порівняльний правовий аналіз завдань (функцій) адміністративного права України і Румунії;
– з’ясовано сутність принципів адміністративного права України і Греції;
– розкрито взаємозв’язок європейського адміністративного права та адміністративного права України.

Загалом у монографії наведено результати комплексного наукового дослідження адміністративно-правових засад адміністративного права України та країн-учасниць ЄС (Греції, Болгарії, Іспанії, Румунії). З’ясовано джерельну базу, засади, адміністративний інструментарій та напрямки вдосконалення в цій сфері. З позиції адміністративного права розкрито поняття, юридичну природу, зміст і сутність адміністративно-правових засад адміністративного права України та зазначених країн-учасниць ЄС.

З повагою, авторка