Адміністративно-правові засади здійснення контролю за діяльністю судів (суддів) в Україні

Незалежний, справедливий суд у сучасних умовах стає гарантом законності та правопорядку в соціумі, забезпечення прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, безпосередньо сприяє становленню правової держави та побудові громадянського суспільства.

Звичайно, правова система кожної держави є унікальною, відображає місцеву специфіку державного устрою, розподілу державної влади, взаємовідносин між громадянами, владою, іншими учасниками суспільних відносин. За таких умов правове регулювання багатьох «чутливих» питань, зокрема незалежності судової влади, юридичного механізму контролю за судами та суддями в країні, повинно здійснюватися з урахуванням національно-суспільної складової питання, присутнього рівня розвитку правової культури, традицій державного розвитку, взаємозв’язків та взаємовпливу різних гілок влади в Україні.

Через різні соціокультурні, громадсько-політичні причини судова сфера взагалі та юридичний механізм контролю за суддями зокрема викликають чи не найбільше нарікань у суспільстві, відповідно вони є об’єктами постійних реформ, змін, інституційних перетворень. Практично кожна політична сила, що отримує доступ до влади, пропонує власний підхід до переформатування судової системи, підстав набуття та припинення правового статусу судді, притягнення їх до різних видів юридичної відповідальності, при цьому активно критикуючи попередню владу та її законодавчі новації.

З огляду на те, що після судової реформи 2016 року знову виявилася низка системних недоліків та проблем юридичного механізму контролю за суддями, можна стверджувати, що реформування цієї сфери буде мати перманентний характер. При цьому питання не стільки в слабкості юридичної техніки нормативних приписів, скільки у вітчизняних реаліях правозастосування, яке часто розходиться із законодавчо визначеними механізмами та процедурами.

Очевидно, що за таких умов зростає значущість фахових наукових досліджень, які можуть об’єктивно, комплексно оцінити структуру правовідносин контрольно-наглядової діяльності, досягнення та недоліки поточної системи заходів контролю та нагляду за судами та суддями в Україні, причини, умови виникнення негативних явищ та способи їх подолання, запобігання виникнення у майбутньому, в тому числі шляхом напрацювання універсального механізму поєднання принципу незалежності суду з відповідальністю та якістю, неупередженістю правосудця.

Ефективна контрольно-наглядова діяльність в правовій державі, незалежно від конкретної сфери застосування, апріорі не може здійснюватися стихійним, довільним, випадковим чином, без чіткого окреслення параметрів, орієнтирів тих чи інших заходів контролю. Нормативне закріплення цих параметрів, форматів є об’єктивним вираженням потреби системної організації управлінського впливу, диференціації його важелів, напрямків залежно від суб’єкту та об’єктів адміністративно-владних відносин. В повній мірі дана закономірність присутня і у сфері судоустрою та правосуддя. У зв’язку з цим є доцільним поряд із опрацюванням теоретико-методологічних основ здійснення контрольно-наглядової діяльності в сфері правосудця, основну увагу зосередити на адміністративно-правовому змісті та організації такої діяльності, зокрема в аспекті системи та меж контролю, адміністративних форм та процедур його здійснення на практиці. Доцільними будуть аналіз засад та умов здійснення основних видів контролю за суддями (самоврядного, державного, громадського, міжнародного), характеристика співвідношення держеного контролю та незалежних засад функціонування судової влади. З огляду на ключовий характер при здійсненні контролю органів суддівського врядування (Вищої ради правосудця, Вищої кваліфікаційної комісії судців України), так само важливим є вивчення правового статусу, адміністративної компетенції саме цих самоврядних інституцій.

У монографії наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правового забезпечення контролю за діяльністю судів (суддів) в Україні та опрацюванні на цій основі відповідної концепції.

Уточнено правовий статус судів у системі державних органів та розкрито особливості їх діяльності як об’єкта контролю. Визначено особливості контролю як способу забезпечення законності в діяльності судів (суддів). Охарактеризовано систему принципів контролю діяльності судів (суддів) та його правові засади, місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлено завдання та функції контролю за діяльністю судів (суддів), його предмет та межі, систему суб’єктів, які його здійснюють, адміністративні форми та методи контролю за діяльністю судів (суддів). Узагальнено особливості адміністративних процедур контролю за діяльністю судів (суддів). Запропоновано класифікацію контролю за діяльністю судів (суддів). Охарактеризовано зарубіжний досвід контролю за діяльністю судів (суддів), запропоновано можливості його використання в Україні. Визначено перспективні напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує контроль за діяльністю судів (суддів). Систематизовано критерії оцінювання ефективності контролю за діяльністю судів (суддів). Охарактеризовано організаційні засади контролю за діяльністю судів (суддів).

Усвідомлюючи той факт, що деякі положення, викладені в монографії (особливо це стосується недоліків національного адміністративного законодавства, правозастосування та напрямків його покращення) є дискусійними за своїм змістом, пропонують авторський погляд на досліджувану проблематику. Відтак, вважаємо прийнятною та корисною конструктивну критику, зауваження, дискусії з приводу тематики книги, до чого запрошуємо експертів, науковців, суддів, звичайних громадян. Окрім того, подібні диспути є доцільними з точки зору процесу наукового пізнання, пошуку оптимального формату функціонування механізму контролю за суддями, виконання судом свого призначення в суспільстві.

Монографія розрахована на науковців, суб’єктів нормотворчого процесу, працівників правоохоронних органів та учасників правозастосовної діяльності у правоохоронній сфері, викладачів, аспірантів, докторантів та студентів вищих юридичних навчальних закладів, а також всіх, хто цікавиться проблемами правоохоронної діяльності.