Державно-конфесійне право: довідник захищених дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора юридичних наук в Україні (1991 - 2017 рр.)

Посилення інтересу до досліджень з релігійної тематики, аналіз проблематики наукових публікацій останніх років вказують на те, що Україна не лише переживає суспільну, політичну та соціальну трансформацію, але й повертається до розуміння необхідності відродження та розвитку національної духовної і правової культури.

Проблематика державно-церковних відносин все частіше з’являється на перших шпальтах друкованих та інтернет-видань, деякі питання викликають надмірну емоційність та гарячі дискусії у суспільстві, але всі розуміють, що взаємовідносини держави та релігійних організацій, гармонізація та якісна співпраця у вирішенні проблем державно-церковних відносин неможливі без правового регулювання у цій делікатній сфері.

Саме правове регулювання державно-церковних відносин і є головною функцією такого комплексного правового інституту, як державно-конфесійне право. Інститут державно-конфесійного права не є чимось новим для України, так само і для інших країн Європи чи світу.

Державно-конфесійне право, як комплексний правовий інститут, включає у себе правові норми, встановлені державним законодавством, нормативні акти міжнародного та європейського права, що регулюють правовий статус церков і релігійних організацій у державі й державно-церковні відносини в цілому. Західноєвропейська правова традиція дуже добре розрізняє поняття Ius Ecclesiasticum (церковне право, державно-конфесійне право) та Ius Canonicum (канонічне право). Звичайно, що назва інституту залежно від країни може звучати по-різному, так само відрізняються його зміст та наповнення згідно з особливостями історичних традицій та державного законодавства.

Наприклад, в Німеччині та Швейцарії цей інститут має назву “Staatskirchenrecht”, що буквально перекладається як “державно-церковне право”. В Австрії більш використовується назва “Religionsrecht”, або “релігійне право”. Хоча в українській юридичній термінології “Релігійне право” б означало групу нехристиянських правових систем, як “Ісламське право”, “Юдейське (єврейське) право” і т.д.

Також в німецькомовних країнах використовується назва “Religionsverfassungsrecht”, що буквально перекладається як “релігійне конституційне право”. Дискусії з приводу більш правильної назви, і відповідних акцентів у викладанні в німецькомовному світі точаться вже давно.

В університетах Великобританії також не все так однозначно, але широко використовується термін “State-Church Law” або “State and Church Law”. У Франції цей правовий інститут називають “Droit des religions”, тобто “Релігійне право”. У Словаччині та Чехії називається відповідно “Konfesne pravo” та “Konfesni pravo”, в перекладі “Конфесійне право”. В Польщі має назву “Prawo wyznaniowe”. В Італії дуже часто поряд з латинським терміном “Ius ecclesiasticum” використовують італійський - “Diritto ecclesiastico”, в Іспанії - “Derecho eclesiastico” або “Derecho eclesiastico del Estado”.

Але все це - предмет подальших досліджень та узгодження юридичної термінології, погодження зафіксованого правового визначення. Ми ж маємо на меті представити довідник, що містить інформацію про захищені в Україні у 1991-2017 рр. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора юридичних наук з проблематики державно-конфесійного права та державно-церковних відносин.

Довідник включає у себе три покажчики: іменний, предметний і хронологічний. Основним покажчиком є іменний, відомості у ньому розташовані в алфавітному порядку за даними авторів, що переважно вказувалися відповідно до розміщених матеріалів в електронному каталозі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Іменний покажчик розділений на дві частини: дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук та окремо дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Предметний покажчик також містить два списки: дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук та окремо дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, але вже відповідно до галузі права, у яких були захищені представлені дисертації. У предметному покажчику дисертацій вказані основні відомості, що стосуються захисту та самого змісту дисертаційного дослідження. Після консультацій з рядом науковців було вирішено розмістити: назву роботи, дату захисту, відомості про наукового керівника або консультанта (стосовно докторських дисертацій) та анотації трьома мовами (українська, російська, англійська).

Тексти анотацій (включаючи їх переклад на російську та англійську мови) та усі відомості, що вказані у довіднику, взяті з авторефератів захищених дисертаційних досліджень на сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та інших відкритих джерел.

Третім покажчиком є хронологічний. У цьому покажчику дані про дисертації розташовані за роками захисту. У рамках одного року дисертації розташовані в алфавітному порядку. Загальна кількість дисертацій, що були оброблені - 65.

Вважаємо, що в Довідник увійшли не всі дисертаційні дослідження з тематики державно-конфесійного права і державно-церковних відносин і сподіваємося, що наступне видання Довідника значно поповниться новою інформацією та новими дисертаціями.