ІТ-право: теорія та практика

Формування інформаційно-комунікаційних технологій істотно вплинуло на розвиток суспільства, стало чинником інформаційної революції, зумовивши виникнення єдиного світового інформаційного простору. Інтернет перетворився на засіб передачі інформації, доступний кожному, хто має персональний комп’ютер. Інформаційно-комунікаційні технології розвиваються у небаченому досі темпі. Так, за перше десятиріччя XXI ст. кількість користувачів Інтернету зросла з 350 мільйонів до понад двох мільярдів. Ще ніколи в історії людства так багато людей не були пов’язані між собою в мережі, що працює в режимі реального часу; безпрецедентними є можливості колективної дії через спільні Ін-тернет-платформи (для споживачів, творців, дослідників, активістів і багатьох інших). Плоди такого грандіозного масштабу, що ми їх бачимо сьогодні, - від вірусного музичного кліпу до міжнародного електронного торговельного майданчика - тільки натяк на те, що нас чекає далі.

У переважній більшості випадків оцінка зростання значення інформаційно-комунікаційних технологій є суто позитивною, підтвердженням чого є прийняття країнами «Великої вісімки» в Окінаві у 2000 році Хартії глобального інформаційного суспільства (Окінавська хартія). В Україні основні напрямки державної політики у галузі інформатизації визначені Указом Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної Мережі та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», яким, зокрема, передбачається вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп’ютерних вірусів тощо.

Разом із тим, експерти, засоби масової інформації тощо звертають увагу на загрози, що виникають внаслідок поширення ІТ, і не можуть залишатися поза увагою суспільства.

Сьогодні перед правом, як суспільним регулятором, постають складні завдання у галузі впорядкування відносин, що складаються у зв’язку з використанням інформаційних технологій та забезпеченням прав та інтересів їхніх учасників. Природно, що проблематика «ІТ-права» останнім часом викликає усе більший інтерес, що зумовлено поширенням ІТ-відносин та зростанням питомої ваги юридичної активності у цій галузі на практиці.

У таких умовах природно виникає потреба у підготовці фахівців-юристів у сфері ІТ, які сьогодні вважаються дуже затребуваними фахівцями. У процесі підготовки юристів у сфері ІТ необхідним є детальне вивчення правового регулювання інформаційних відносин, технологій, охорони та захисту прав інтелектуальної власності в ІТ, структури договорів в ІТ, реєстрації авторських прав на програмне забезпечення, отримання патентів на комп’ютерні програмні продукти, порядку реєстрації Інтернет-сайтів, захисту та передачі прав на контент і дизайн Інтернет-сайтів, правового регулювання та реалізації прав на доменні імена, попередження кіберсквотингу, проблем правового регулювання Інтернету речей (Internetofthings - ІоТ), юридичного оформлення та супроводження діяльності Інтернет-магазинів, реєстрації та юридичного супроводу діяльності Start-Up проектів, договорів з розробниками програмного забезпечення, захисту конфіденційної інформації, персональних даних в Мережі, соціальних мережах, електронної комерції, правового регулювання технології блокчейн, відповідальності за порушення законодавства у сфері інформаційних технологій, відшкодування заподіяної такими порушеннями шкоди. Засвоєння названих та суміжних з ними питань дасть змогу набути відповідних компетенцій.

На досягнення зазначених цілей і спрямований посібник «Правове регулювання у IT-сфері». Авторський колектив концентрував увагу на необхідності комплексного аналізу норм, що регулюють інформаційно-технологічні відносини в Україні. Попри відсутність належного правового регулювання IT-відносин, прогалин у законодавстві, автори зробили спробу розкрити особливості правового регулювання цих відносин, а також запропонувати власне бачення шляхів вирішення проблем, що виникають у цій сфері. При цьому автори усвідомлюють, що деякі висновки є спірними, не всі аргументи будуть визнані достатньо вагомими. Окремі положення свідомо сформульовані провокативно, аби спонукати до обговорення базових проблем правового регулювання у ІТ-сфері.

Посібник містить Словник основних термінів, котрі стосуються сфери IT, призначенням якого є забезпечення зручності сприйняття основного тексту читачами. Врешті, навіть, за умови можливостей Мережі, мати при читанні під рукою Словник може бути досить зручно. Таку ж мету переслідує список рекомендованих джерел з питань правового регулювання у ІТ-сфері.
 

Автори сподіваються, що цей посібник виконуватиме не лише основну свою мету, і буде не тільки засобом навчально-методичного забезпечення проведення практичних занять, самостійної підготовки студентів, але, разом із тим, стане корисним для широкого загалу - практикуючих юристів, викладачів, аспірантів, для всіх, хто цікавиться проблемами правового регулювання у сфері IТ.