Конституційно-правовий вимір сучасного авторитарного політичного режиму

Сучасний авторитарний політичний режим досліджено як об’єкт конституційно-правового аналізу за допомогою теоретико-методологічного інструментарію науки конституційного права. Напрацьовано авторську методологію дослідження авторитарного режиму, простежено його конституційний вимір у найбільш поширених класифікаціях політичних режимів. Проаналізовано широку панораму варіацій сучасного авторитарного політичного режиму в динаміці його трансформації та пристосування до сучасних викликів, зокрема в конституційно-правовому розумінні як конституційного авторитаризму під виглядом авторитарного конституціоналізму.

Завдяки застосуванню комплексного підходу обґрунтовано, що гібридний та тоталітарний політичні режими можна вважати протилежними полюсами сучасного авторитарного політичного режиму в його широкому розумінні. В монографії вирішено полілему позиціонування і класифікації гібридного політичного режиму як окремого виду, перехідної форми, різновиду демократичного чи авторитарного. Аналіз конституційних аспектів гібридних політичних режимів, зокрема в індексах демократії / свободи, дав підстави класифікувати гібридний політичний режим як різновид сучасного авторитарного режиму. На прикладі угорського гібридного політичного режиму та викликів європейській демократії, які він продукує, доведено, що на конституційно-правовому рівні гібридизація може розглядатися як стратегія збереження автократії.

Досліджено гібридний політичний режим сучасної України, його еволюцію, загрози російсько-української війни та повоєнні перспективи трансформації. Простежено трансформацію авторитарних політичних режимів пострадянського простору на прикладі авторитарного центру Росії, яка поширює автократію в регіоні гібридними та воєнними засобами, та типового представника центральноазійських диктатур — Казахстану, який балансує між автократичними центрами РФ і КНР та вимогами демократизації, зберігаючи національну відособленість.

Особливу увагу приділено дослідженню соціалістичної та комуністичної специфіки східноазійських автократій — КНР і КНДР, особливостям їхньої конституційно-правової природи та іншим факторам консервації цих політичних режимів. Доведено, що експансія авторитаризму є перешкодою досягнення Китаєм глобального лідерства, оскільки цей різновид політичного режиму не є привабливим для демократій та їхніх суспільств. Виявлено та обґрунтовано явище автократизації тоталітаризму на прикладі політичного режиму КНДР.

Для науковців-правознавців, викладачів і студентів, юристів, політиків, державних управлінців та широкого загалу, небайдужого до проблем трансформації та поширення сучасного авторитаризму.