Міжнародно-правове регулювання охорони довкілля в Європейському союзі

Актуальність тематики монографії зумовлена теоретичними, методологічними, онтологічними та прогностичними потребами, а також практичними обставинами розвитку галузі екологічного права на глобальному, європейському та національному рівнях. Попре загальноприйнятну потребу нормативного забезпечення системи захисту та охорони довкілля, наразі невирішеним питанням залишається визначення реального змісту багатьох інститутів екологічного права в рамках правової системи Європейського Союзу (ЄС), справжнього стану їх запозичення Україною, а також аспектів підвищення ефективності правових природоохоронних механізмів.

Верховна Рада України планує внести зміни до Конституції України, якими буде підтверджено європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України, закріплено відповідні повноваження Голови держави, парламенту та уряду України. За таких умов буде посилено інтенсивність та адаптацію законодавства України до права ЄС, зокрема й з питань охорони довкілля, набуде особливої значущості. Роки, що минули після підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, в цілому не призвели до радикального оновлення національного природоохоронного законодавства. Більш того, наразі важко сформулювати єдиний вектор такого оновлення в умовах вітчизняної євроінтеграції.

За таких умов правова та організаційна взаємодія України та ЄС з питань охорони довкілля є порівняно незначною - не лише у вимірі інтенсивності двосторонніх заходів ЄС та держав, що є кандидатами на вступ до Союзу, але й відносно низки країн Азії та Латинської Америки. За таких умов визначення шляхів удосконалення адаптації екологічного права ЄС зумовлює потребу глибшого та ретельнішого дослідження цієї галузі європейського права. Вищенаведені фактори підтверджують актуальність теми монографії та її значущість для розвитку науки й практики міжнародного права.

Стан наукової розробленості тематики монографічного дослідження відзначається наявністю низки монографічних робіт та інших публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно правового регулювання охорони довкілля у міжнародному та європейському праві, в нормативній базі іноземних країн та правовій системі України. Водночас, вітчизняні автори не мають наразі спільної позиції навіть стосовно базових принципів та засад реалізації екологічного права ЄС, його співвіднесення із міжнародним екологічним правом та національними практиками. Значна кількість робіт користується застарілими відомостями, не наводить сучасні публікації науковців країн ЄС, аналіз адаптації Україною екологічних стандартів ЄС часто схиляється у бік євро оптимізму, замість врахування реального стану та проблем.

За таких умов загальним теоретичним базисом дослідження є доктринальні дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів, що здійснили вагомий внесок у наукову розробку проблематики екологічного права ЄС, таких як: Р. Акрілл, Н. Андрусевич, Б. Бабін, О. Бакай, Є. Бершеда, С. Білоцький, І. Брацук, 3. Бройде, О. Буторіна, Г. Веддер, Г. Вінтер, А. Вольф-Нідєрмайер, П. Галіцці, О. Гріненко, О. Гусєв, Р. Єделєв, О. Закревська, Р. Казак, П. Калініченко, В. Качурінер, О. Копиленко, Я. Костюченко, Л. Кремер, В. Лозо, М. Микієвич, В. Муравйов, О. Орендарець, Г. Савенко, П. Сендз, О. Стрєльцова, В. Талько, В. Тімашов, С. Фірстов, Н. Фролова, Я. Хане, А. Чернявський, Н. Шпарик О. Ярмиш та ін.

Попре зростання наукової зацікавленості до аспектів становлення та розвитку екологічного права ЄС, необхідно відзначити, що зазначена проблематика не повністю відображена у вітчизняній науковій доктрині. За таких обставин феномен екологічного права ЄС, його інститутів та механізмів, засад, принципів, завдань та джерел, форм реалізації, імплементації та адаптації відповідних правових норм зумовлює потребу в наступних ґрунтовних наукових дослідженнях, зокрема й задля приведення вітчизняних доктринальних міркувань у відповідність до нормативної бази ЄС з питань охорони довкілля, а також для синхронізації наукового пошуку вчених України з поточними досягненнями правової доктрини науковців країн ЄС.

Нормативним підґрунтям монографії слід вважати установчі договори ЄС у чинній редакції 2009 р., чисельні акти вторинного права ЄС, насамперед директиви та регламенти з природоохоронних питань, глобальні та регіональні міжнародні природоохоронні угоди, до яких приєднався ЄС, та договори, що ЄС уклав стосовно охорони довкілля з окремими третіми державами, стратегічні та програмні документи ЄС, зокрема й ті, що передбачають реалізацію поза межами Союзу, документи конвенційних природоохоронних органів, схвалені чи опрацьовані за участю ЄС, Угоду про асоціацію з ЄС та вітчизняні нормативні акти, зумовлені її підписанням та набуттям чинності, інші акти законодавства України з охорони довкілля.

Монографічне дослідження є першою у вітчизняній науці європейського права комплексною роботою щодо правового забезпечення охорони довкілля у праві ЄС. У монографії опрацьовано та сформульовано нові наукові результати, які обґрунтовують новаторські для юридичної науки категорії, пропозиції та висновки.

Сподіваємось, що монографія приверне увагу до теорії і практики правового регулювання охорони довкілля в ЄС, та стане поштовхом для подальшого пошуку шляхів розв’язання проблеми охорони довкілля на національному, регіональному та глобальному рівнях.

Автор висловлює щиру вдячність своєму науковому консультанту Олені Олексіївні Гріненко, доктору юридичних наук, професору, завідувачу відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, Академічному раднику НАПрНУ, за підтримку цього наукового дослідження, цінні поради та конструктивні зауваження, що ґрунтовно покращили цю працю.