Новий український правопис. Навчальний посібник

Як відомо, під правописом розуміється така сукупність загальновизнаних і загальнообов’язкових правил, що встановлюють способи передання усної мови на письмі. Правопис охоплює також орфографію та пунктуацію. При цьому інколи терміни «орфографія» і «правопис» вживаються як тотожні, що насправді не зовсім правильно. 

Зазвичай, правопис складається історично і поступово, відбиваючи як давні традиції, так й нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку. На сучасному етапі розвитку Української держави і української самоідентичності постало нагальне питання щодо впорядкування правопису української мови і такого пристосування його до викликів сучасності, коли буде унеможливлена ситуація розгойдування мовного еталону і практичного застосування правил, що відмінні від мовних літературних стандартів.

Така ситуація в умовах з досі невизначеним місцем української мови у сучасній Україні, важкого впровадження мови у значні і важливі соціолінгвістичні контексти, є неприпустимою. Тому 22 травня 2019 року Кабінет міністрів України схвалив Український правопис у новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису. З червня редакція набрала чинності.