Органічне господарювання: наукова концепція аграрно-екологічних та цивільно-господарських відносин

Сьогодні світова спільнота перейнята проблемами щодо збереження навколишнього природного середовища. Відбувається трансформація зміни свідомості до розуміння наявності екологічного права чи права екологічної безпеки. Саме остання — визначається перспективним напрямом, який має прийти на зміну усталеним позиціям. Адже, дійсно, право екологічної безпеки більш ємкіше визначає права та свободи громадян та надає доцільнішу характеристику щодо існування різноманітних видів безпеки, які здійснюють, у цілому, вплив на природу.

Органічне господарювання — термінологічне вживання здобуває дослідження, обґрунтування, стає напрямом діяльності людини. Адже, початкове формування «органічне виробництво» значно звузило сферу діяльності та можливість подальшого регулювання усіх суспільних відносин, що виникають під час його здійснення.

Вислів, який передається з покоління до покоління надає підстави до констатації: історії властиво повторюватись. І в межах сучасних подій в Україні та світі — таке словосполучення стає не просто кількісним показником слів у певній черговості, а основою у формуванні подальшої поведінки людини, громадянина.

Органічне виробництво, яке відповідно до чинного законодавства визначається як виробнича діяльність фізичних або юридичних осіб (у тому числі з вирощування та переробки), де під час такого виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені Законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів, характеризується не використанням певних речовин. Така позиція, надала певним науковцям можливість, дійти до висновку, що органічне виробництво — давно забутий спосіб виробництва, який був характерний у минулі роки, а в чомусь навіть і в момент зародження цивілізації. Така позиція у чомусь є виправданою та заслуговує підтримки.

Проте, варто враховувати в обов’язковому порядку і факт того, що час не знаходиться на місці, усе змінюється, піддається впливу тощо. В межах такого контексту не можливо не враховувати ситуацію у сфері використання генетично модифікованих організмів. їхня розробка також характеризується значним історичним проміжком часу, а масове поширення припадає на XXI століття. Властивості, які притаманні зазначеним організмам та світова практика і наслідки, що вже мали місце бути, обумовлюють все більшу потребу до звернення, з метою захисту і прав людини, і права на можливість здійснення господарювання в цілому, до органічного господарювання. Окрім того, сучасний стан складових природи чи навколишнього природного середовища: природних ресурсів, природних об’єктів та природних комплексів, визначаються потребу здійснення змін, і в першу чергу це стосується господарської діяльності, яка визначає і передбачені за цивільним законодавством першочергові особисті немайнові права людини, а вже потім посягають і на майнові права. Таким чином, відбувається поєднання різних галузей права, а відповідно і закріплюється різнопла-новість законодавчого використання. Така системність, взаємозв’язок створюють складність, неоднозначність у вірному визначенні суспільних відносин та тих норм, які мають бути застосовані для їхнього врегулювання. Окрім того, складність обумовлюється недосконалістю правових норм, у певних питаннях — їхньою відсутністю, нагромадженістю, несвоєчасною розробкою належного механізму реалізації права громадян, подвійним трактуванням, відсутністю виконання уніфікації тощо. З визначеним євроінтеграційним напрямом України, наразі маємо взагалі «непахане поле» роботи на шляху приведення до відповідності (уніфікації) національного законодавства із законодавством Європейського Союзу. Оскільки, різниця у правовому регулюванні, різниця у звичаях ділового обороту, різниця менталітету — зумовлює наявність різного розуміння з того чи іншого питання, а відповідно і різні підходи до вирішення.

Напрям органічного виробництва в Україні в межах спеціальності 12.00.06 характеризується фрагментарним висвітленням загальних проблемних аспектів, що надає можливість констатувати: детальне доктринальне дослідження ще має знайти своє відображення.

Разом з тим, варто відзначити, що науковий інтерес авторки дослідження до визначеного напряму характеризується увагою та цікавістю, знаходить своє висвітлення на сторінках її наукових доробок та пов’язано з екологічним правом, земельним правом, аграрним правом, правовими питаннями щодо екологічної безпеки та права екологічної безпеки, з біотехно-логіями та органічним господарюванням — правовими аспектами під час його здійснення у відповідності до курсу, який було нею розроблено та наразі викладається у Донецькому юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України. Остання позиція знайшла своє продовження у закріпленні теми відповідного дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук та у розробці авторського курсу «Правове регулювання органічного господарювання». Зазначений курс повністю забезпечується теоретичним матеріалом у вигляді написання навчального посібника, який є однойменним до розробленого курсу навчальної дисципліни.

Позитивним аспектом монографічного дослідження є те, що авторка здійснює відображення комплексу суспільних відносин під час здійснення органічного господарювання та аграрно-екологічного і цивільно-господарського законодавства. Вдалим є і обраний напрям розкриття тематики: аналіз сучасного законодавства та тенденцій до його змін; розкриття нормативно-правових вимог під час використання елементів органічного господарювання, врахування тенденцій удосконалення вимог до органічного виробництва на рівні Європейського Союзу, визначення взаємопов’язаності між галузями права та надає конструктивні та практично важливі зазначення щодо покращення теоретичних основ задля подальшого їхнього використання у практичному аспекті. Такий підхід, враховує інноваційні вимоги до викладу матеріалу та поєднує практичну і теоретичну сторони, що слугує кращому формуванню у осіб відповідних знань, а отже впливає, в цілому, на формування майбутнього фахівця.

Обраний напрям Міністерства освіти і науки України щодо екологізації вищої освіти, обраний напрям Міністерством аграрної політики та продовольства України щодо підтримки та стрімкого поширення органічного господарювання, всеосяжна підтримка такого виду господарської діяльності на міжнародному рівні, з урахуванням тематичної структурної побудови монографічної роботи, її виконання на глибокому системному аналізі нормативно-правових актів національного та європейського рівнів, відповідних науково-практичних джерел, використання методологічних основ дослідження — надають підстави для ствердження: у науці земельного, аграрного, екологічного та природоресурсного права, а також у звуженому напрямі висвітлення позицій з цивільного та господарського права — з’явився черговий вагомий, обґрунтований, із змістовним значенням для практичної реалізації, науковий доробок. Не ставлячи за мету висвітлення усіх елементів об’єктивної, суб’єктивної чи змістовної сторони органічного господарювання, авторка вдало охарактеризувала базові позиції, які стануть вагомим вкладом у юридичну науку в цілому.

Впевнені, що монографічне дослідження Піддубної Дар’ї Сергіївни буде корисним для здійснення подальших наукових теоретичних та нормативно-правових розробок, а також стане цікавим не лише викладачам, аспірантам, ад’юнктам, слухачам, курсантам, студентам вищих навчальних закладів, у тому числі і закладам зі специфічними умовами навчання, а й юридичній громадськості, юристам-практикам, а також тим, хто безпосередньо здійснює такий вид діяльності, громадянам України та іноземцям, а в цілому — звичайній людині.

Ректор Донецького юридичного інституту МВС України,

доктор наук з державного управління, заслужений юрист України, професор 

Віктор Бесчастний