Розслідування зайняття гральним бізнесом: процесуальні й криміналістичні засади

Сучасний стан економічного розвитку в Україні, вседозволеність азартних ігор впродовж тривалого часу та відсутність їх ефективного правового регулювання, зумовили активність участі населення в азартних іграх як єдиній можливості отримати великі грошові кошти, не докладаючи серйозних зусиль. Значна кількість працездатного населення почала сприймати азартні ігри як джерело можливого швидкого збагачення.

Вседоступність різних видів ігор - від гральних автоматів на кожній вулиці до елітних казино - призвела до формування у частини населення стійкої психічної залежності від гри. Розуміючи суспільну небезпеку безконтрольного грального бізнесу Законом «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року № 1334-VI в Україні заборонено гральний бізнес та участь в азартних іграх. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні» від 22 грудня 2010 року № 2852-УІ Кримінальний кодекс України доповнено новою статтею 203-2, якою передбачено кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Незважаючи на посилення кримінальної відповідальності за зайняття гральним бізнесом, до цього часу правоохоронними органами фіксуються численні випадки незаконної організації, проведення азартних ігор та надання можливості доступу до них невизначеному колу зацікавлених осіб, зокрема, й неповнолітнім. Зокрема, згідно з інформацією МВС України за 2010 рік та перший квартал 2011 року правоохоронними органами направлено до суду всього 108 кримінальних справ, або 14,4% від кількості, що знаходилися в провадженні, за 8 місяців 2011 року цей показник становив 37,6%, за 9 місяців -42,1%, за 10 місяців 42,2%, за 12 місяців - 48,9%, за 11 місяців 2012 року направлені до суду 573 кримінальних справи, або 50,57%, разом з тим при розгляді в суді лише у 51% справ винесено обвинувальні вироки, тобто лише по чверті виявлених фактів зайняття гральним бізнесом винуватих було притягнуто до кримінальної відповідальності.

У 2013 році органами ОВС проводилося розслідування по 4258 кримінальних провадженнях про зайняття гральним бізнесом, зареєстровано у 2013 році нових 1243 кримінальних проваджень про зайняття гральним бізнесом, з яких: повідомлено про підозру у 428 принадженнях, 382 направлено до суду з обвинувальним актом, 2 направлено до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру. У 4252 провадженнях кримінальне провадження закрито за різними підставами, передбаченими ст. 284 КПК України. По 832 провадженнях рішення не прийнято. Таким чином у 2013 році 7,66% із загальної кількості зареєстрованих кримінальних проваджень про зайняття гральним бізнесом направлено до суду.

За 2013 рік судами України винесено 221 вирок (постанови) за ст. 203-2 КК України, з яких: 200 обвинувальних вироків, 3 виправдовувальних та у 18 провадженнях справи закрито. Тобто лише у 52% кримінальних проваджень, які перебували провадженні судів, осіб визнано винуватими та притягнуто до кримінальної відповідальності. Низькі статистичні показники розкриття та розслідування зайняття гральним бізнесом обумовлені, насамперед, відсутністю у працівників правоохоронних органів практичного досвіду розслідування зайняття гральним бізнесом.

Більшість проваджень через важкість переслідування та відсутність необхідних методик їх розслідування закрито на стадії досудового розслідування. Оскільки цей злочин є новим, низький рівень його розкриття пов’язаний також з відсутністю науково розробленої методики його розслідування, встановлення криміналістичної характеристики цього злочину, дослідження нових способів їх вчинення та приховування, специфіки слідчих ситуацій, які виникають під час розслідування тощо.

Дослідженню сутності грального бізнесу та азартних ігор, їх правовому регулюванню присвячені роботи Д. О. Гетманцева, В. М. Дорогих, Є. М. Ковтуна, А. Лохвицького, В. Д. Леготкіна, Г. Ф. Лук’яниці, Р. О. Севостьянова, Й. Хейзінги та ін. Разом з тим ними проводилися дослідження з точки зору філософії, адміністративного, цивільного, кримінального, фінансового права, на сьогодні відсутні наукові роботи з криміналістики, які розкривають дану проблему.

Проблема розслідування заняття гральним бізнесом з урахуванням змін в правовому регулюванні грального бізнесу в період 2009-2011 років, доповнення КК України новою статтею, яка передбачає кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом, а також нового КПК України 2012 року на монографічному рівні не досліджувалася.

Саме тому авторським колективом підготовлено цю монографію, у якій на підставі сучасних засад криміналістичної методики й тактики, а також матеріалів практики викладено основи методики розслідування зайняття гральним бізнесом. При підготовці монографії використані праці провідних фахівців у галузі кримінального права та кримінології, кримінального процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності, при¬свячені загальнотеоретичним питанням розкриття та розслідування злочинів, а також спеціальним питанням розкриття та розслідування зайняття гральним бізнесом Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, О. М. Васильєва, В. К. Весельського, Ю.М. Грошевого, В. Г. Гончаренка, А. Я. Дубинського, Л.Я. Драпкіна, В.С. Зеленецького, А. В. Іщенка, О. В. Капліної, Н.С. Карпова, Н.1. Клименко, 1.1. Когутича, В.О. Коноваловой В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, Л.М. Лобойка, І.М. Лузгіна, В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лук’янчикова, О. Р. Михайленка, В. Т. Нора, М. В. Салтевського, М. О. Селіванова, Д. Б. Сергеевой С. М. Стахівського, О. Ю. Татарова, В. В. Тіщенка, Л. Д. Удалової, МЛ. Хавронюка, М.С. Цуцкірідзе, С.С. Чернявського, В. Ю. Шепітька, В. П. Шибіка, О. Г. Шило, М. Є. Шумила, М. П. Яблокова, О. Г. Яновської та інших.

Автори висловлюють щиру подяку за рецензування монографії докторам юридичних наук, професорам Андрію Володимировичу Іщенку, Євгену Дмитровичу Лук’янчикову, доктору юридичних наук, доценту Олегу Юрійовичу Татарову, а також кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та науково-консультативній раді Головного слідчого управління МВС України, зауваження та побажання яких використані при підготовці цього видання до друку.