Державна система захисту критичної інфраструктури України: концептуальні засади адміністративно-правового регулювання

Сучасна безпекова ситуація та глобальні виклики і загрози, в тому числі в економічній, воєнній, інформаційній, кібернетичній та екологічній сферах свідчать про необхідність створення комплексної системи захисту критичної інфраструктури. Провідну роль в даній системі має відігравати держава, яка повинна сформувати ефективну інституційну та організаційну систему захисту об’єктів критичної інфраструктури, створити сучасний механізм своєчасного реагування на загрози будь-якого типу, розробити дієвий алгоритм для швидкого відновлення життєво важливих функцій після реалізації загроз, а також вжити інших необхідних заходів відповідно до сучасних реалій.

На сьогодні захист критичної інфраструктури здійснюється в рамках державної політики у сфері національної безпеки та виступає її елементом. Однак багатоальтернативність реалізації загроз, їх нелінійна природа чітко продемонстрували недостатню ефективність існуючого механізму захисту об’єктів критичної інфраструктури, що виявилося в неспроможності адекватно та своєчасно виявляти та із застосуванням проактивного підходу протистояти новим загрозам. Саме в цьому аспекті в практичному плані постає нагальна потреба у створенні державної системи захисту критичної інфраструктури, а в теоретичному – відпрацюванні базового понятійно-категоріального апарату, методології дослідження, адміністративно-правового регулювання формування та функціонування даної системи, а в цілому – виокремлення теорії захисту критичної інфраструктури.

Варто підкреслити, що специфіка адміністративно-правових відносин у сфері захисту критичної інфраструктури як принципово нового явища потребує нових підходів до їх адміністративноправового регулювання. Особливої актуальності це питання набуло у сфері адміністративно-правового регулювання державної системи захисту критичної інфраструктури (далі – ДСЗКІ).

Методологія формування та розвитку окремих елементів державної системи захисту критичної інфраструктури вже частково закладена у наукових та навчальних працях вітчизняних дослідників адміністративного права, зокрема таких, як: В. Авер’янов, О. Андрійко, І. Арістова, Д. Бєлов, Ю. Битяк, М. Віхляєв, В. Гаращук, А. Гетьман, В. Грохольський, В. Гурковський, С. Джерджа, Є. Додін, В. Доненко, О. Дубинський, Н. Коваленко, Т. Коломоєць, В. Колпаков, О. Кузьменко, Б. Кормич, М. Корнієнко, О. Кохановська, І. Крегул, Г. Красноступ, В. Куріло, М. Кучерявенко, В. Ліпкан, М. Лошицький, А. Монаєнко, В. Настюк, О. Орлюк, В. Павловський, Ю. Піддубний, П. Рабінович, В. Сіренко, О. Світличний, О. Скрипнюк, І. Сопілко, В. Степанов, В. Тацій, О. Тильчик, Ю. Шемшученко тощо.

Окремі вітчизняні вчені в якості сфери своєї наукової діяльності обрали дослідження проблем, пов’язаних із захистом критичної інфраструктури. Серед них особливо слід виділити тих, чий внесок став найбільш вагомим, зокрема, це: А. Балашов, О. Бєлов, Д. Бірюков, Д. Бобро, О. Глушкевич, В. Голубєв, О. Єрменчук, Г. Зубко, С. Іванюта, С. Кондратов, І. Манжул, О. Суходоля, В. Цигичко та ін.

Необхідно зауважити, що дефінітивна функція права також знаходиться у сфері наукових інтересів теоретиків права. Зокрема, для вироблення концептуальних засад розробки понятійно-категоріального апарата обраної проблематики велике значення мали роботи, присвячені тлумаченню норм права, з правничої лінгвістики, юридичної техніки, в тому числі юридичного термінознавства, таких дослідників: М. Антонович, Н. Артикуца, Р. Бержерон, І. Билей, Ю. Власова, В. Гончарова, Ж. Дзейко, О. Дзюбенко, А. Дутко, Ю. Зайцев, А. Зубенко, І. Кочан, С. Кравченко, Ю. Матвєєва, Г. Мацюк, І. Настасяк, Г. Онуфрієнко, Т. Панько, Ю. Прадід, В. Риндюк, Л. Чулінда, І. Шутак та ін.

На рівні теоретико-правових, безпекових та адміністративноправових відносин окремі аспекти проблеми адміністративноправового регулювання знайшли своє відображення у працях С. Алексєєва, В. Баскакова, Є. Бамбізова, Ф. Брецко, В. Варенка, В. Горбуліна, С. Гусарєва, М. Дімчогло, І. Діордіци, В. Залізняка, Є. Збінського, В. Кір’ян, В. Копєйчикова, Б. Кормича, О. Кохановської, С. Лисенкова, О. Логінова, Ю. Максименко, О. Мандзюка, М. Марченко, П. Матвієнко, Н. Нижник, Н. Оніщенко, В. Політила, І. Рижова, Т. Сивак, Г. Ситника, О. Стоєцького, Ю. Сурміна, К. Татарникової, О. Тихомирова, О. Топчій, О. Харитонової, В. Цимбалюка, К. Череповського, В. Шакуна, О. Шепети, І. Шопіної та ін.

Окремі аспекти адміністративно-правового статусу СБУ вивчали такі науковці, як О. Артюх, Р. Баранецький, М. Грек, О. Грідін, М. Карпенко, А. Кумейко, А. Марущак, О. Нападистий, О. Полковніченко, С. Пономарьов, А. Савченко, В. Сідак, О. Степанченко, М. Панченко та ін.

Разом із тим, незважаючи на наявність значного масиву різноманітних досліджень, наукові проблеми адміністративно-правового регулювання державної системи захисту критичної інфраструктури на даний час комплексно і системно не розглядалися. Це й зумовило обрання саме цієї теми для дослідження.