Корпоративне право України

Україна вступила в етап докорінного реформування економіки на ринкових засадах та створення громадянського суспільства. Одним із головних завдань нашої держави сьогодні є її інтеграція до європейського та світового співтовариства, тому особливо важливого значення набувають питання відповідності вітчизняного корпоративного права європейським стандартам та адаптування його до законодавства ЄС. Як відомо, сучасне корпоративне законодавство незалежної України було запонатко-вано з прийняттям Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.1 Ухвалення цього акта спричинило бурхливий розвиток «корпоративного» руху. Зокрема, сьогодні в Україні кількість тільки акціонерних товариств становить майже 35 тисяч, із них 12 тисяч відкритих і 23 тисячі закритих товариств, які виробляють близько 75% внутрішнього валового продукту країни. Таке поширення корпоративної форми підприємництва обумовлено тими перевагами, які вона має порівняно з індивідуальною підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а саме: можливості акумулювання у власності господарських товариств значних обсягів капіталу, об’єднання наукового та інженерного потенціалів, забезпечення стабільності господарської діяльності незалежно від змін у складі учасників товариства.

З часу прийняття основного корпоративного закону (1991 р.) у регулюванні корпоративних відносин виникло чимало спірних, невирішених проблем, особливо у зв’язку з розбіжностями та суперечностями, спричиненими неузгодженістю норм Цивільного, Господарського кодексів України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р. Як зазначає О. Р. Кібенко, «сучасне корпоративне право України являє собою заплутаний та суперечливий конгломерат нормативних приписів, результатом яких є відсутність визначеності практично у будь-якій сфері регулювання». Не є послідовною і господарська та судова практика стосовно застосування норм корпоративного законодавства, що в цілому негативно позначається на захисті корпоративних прав та інтересів самих товариств та їх учасників.

Отже, удосконалення корпоративного законодавства стало нині нагальною необхідністю. Важливим кроком у досягненні цього є прийняття у 2008 р. Верховною Радою України Закону «Про акціонерні товариства», який спрямований на повніше і чіткіше врегулювання багатьох складних питань корпоративних, зокрема акціонерних, правовідносин.

У «Прикінцевих та перехідних положеннях» цього Закону зазначено, що він набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім положення, наведеного у другому реченні ч. 2 ст. 20, за яким «акції товариств існують виключно в бездокументарній формі». Це положення набуває чинності через два роки з дня опублікування Закону. Отже, акціонерні товариства, які створюватимуться після набрання чинності Законом (з 29 квітня 2009 р.), повинні у своїй діяльності керуватися положеннями Закону «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними актами.

Що ж до акціонерних товариств, які були створені до набуття чинності вищезазначеним законом, то їх правовий статус визначатиметься згідно із Законом України «Про господарські товариства» та іншими нормативно-правовими актами доти, поки статути та інші положення цих товариств будуть приведені у відповідність до норм Закону «Про акціонерні товариства». Через два роки з дня набрання чинності цим законом втрачають чинність статті 1—49 Закону України «Про господарські товариства» у частині стосовно акціонерних товариств. Якщо протягом двох років статут акціонерного товариства не буде приведено у відповідність до норм акціонерного закону, то акціонер такого товариства має право після закінчення цього строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність до цього Закону.

Наслідком змін в акціонерному законодавстві, безумовно, буде потреба в удосконаленні правового регулювання корпоративних відносин з участю й інших суб’єктів корпоративного права (товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних і командитних товариств, кооперативів, інших суб’єктів корпоративного типу тощо).

Отже, успішному викладанню курсів корпоративного чи акціонерного права у вищих навчальних закладах та засвоєнню студентами відповідних знань сприятиме цей підручник з корпоративного права.