Космос у парадигмі глобальної безпеки

Дослідження присвячене комплексному аналізу трансформацій глобального космічного порядку в умовах наростання геополітичної конкуренції, мілітаризації орбітального простору та активної комерціалізації космічної інфраструктури. Космос перестає бути виключно науково-дослідною чи мирною сферою, перетворюючись на багатовимірний домен, що включає безпековий, економічний, інформаційний і дипломатичний виміри. У цьому контексті простежуються принципово нові підходи провідних світових держав до формування стратегій космічної безпеки, технологічного розвитку та взаємодії з приватним сектором. 

Зокрема, США реалізують модель розосередженої супутникової архітектури (PWSA), орієнтованої на адаптивність, модульність, швидку модернізацію та інституційне забезпечення приватно-державного партнерства. Китай формує автономну військово-цивільну екосистему з акцентом на інституційний прагматизм і проєкцію сили у Глобальному Півдні. Росія демонструє ознаки деградації космічного потенціалу, зосереджуючись на мілітаризації, тоді як Індія просуває еволюційну модель поступового зміцнення космічної автономії через наукову інфраструктуру, «м’яку силу» та стратегічне розширення оборонних спроможностей. Європейський Союз відповідає на зростаючі виклики формуванням незалежної інституційної архітектури, інтеграцією технологічних платформ (Galileo, Copernicus, IRIS²), та консолідацією ринку заради стратегічної автономії. 

Дослідження також розкриває ризики кіберзагроз, які охоплюють усі сегменти супутникової інфраструктури: космічний, наземний, канал зв’язку та користувацький. Наголошено на необхідності створення в Україні спеціалізованої системи кіберзахисту з елементами Zero Trust, сертифікації компонентів, кадрової підготовки й міжнародної кооперації. Водночас висвітлено правовий вакуум у сфері протидії терористичним загрозам в орбітальному середовищі — відсутність узгоджених процедур превентивного реагування, верифікації загроз і відповідальності. Україна має потенціал стати ініціатором нової глобальної платформи правового регулювання у цій галузі. 

Окрема увага присвячена проблемі космічного сміття, яка на тлі зростання кількості об’єктів в орбіті перетворюється на загрозу глобальної стабільності та функціонування критичної інфраструктури. Здійснено огляд сучасних технологій прибирання сміття, політик відповідального проектування та інституційних ініціатив, а також запропоновано роль України у просуванні стандартів орбітальної відповідальності. 

В цілому, дослідження формує бачення сучасного космосу як арени багаторівневої конкуренції, в якій безпека, інновації, міжнародне право, кіберзахист і економіка взаємопов’язані у єдину систему глобальної динаміки. Україна, за умови інституційної модернізації, активної міжнародної співпраці та стратегічного планування, може не лише адаптуватися до нової реальності, а й стати повноцінним суб’єктом формування глобальної архітектури космічної безпеки, економічної інтеграції та технологічного суверенітету.