Кримінальний процес України. Загальна частина

Справжня велич держави полягає в добробуті й безпеці її громадян. Час визначає необхідність спрямування юридичної науки насамперед на забезпечення істини і справедливості, захисту прав і свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну основу майбутнього.

Разом з тим, в наш час юристу як ніколи потрібно мати силу, волю, мудрість, мужність та знання, щоб розумно відповідати добром на добро і справедливістю на зло.

«Тисячі шляхів ведуть до хибної думки, - зауважував Ж,-Ж. Руссо, - до істини - тільки один».

Той, хто наділений правом і владою, хто має бажання і волю, не повинен втратити свій шанс зробити таємне явним, не повинен зійти зі шляху. Готових рецептів у цій складній справі, особливо коли багато хто зацікавлений у прихованні істини від правосуддя, немає та й не може бути. В кожному конкретному випадку шлях до істини один, а кращий дороговказ - знання, допитливість розуму, воля і досвід.

Кримінально-процесуальне право належить до переліку навчальних дисциплін, які посідають провідне місце у професійній підготовці юристів різної спеціалізації. В реальному житті практично кожному випускнику юридичного закладу освіти так чи інакше доведеться зіткнутися з фактами злочинів. Тому глибоке вивчення кримінально-процесуального права та теорії кримінального процесу - одна з умов успішної праці на посадах слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, співробітників оперативних апаратів органів внутрішніх справ та в інших сферах юридичної діяльності. Важливо і те, що сам кримінальний процес дає змогу поглибити уявлення про істину, законність та справедливість, вчить уважного і чуйного ставлення до людини, навітьякщо вона переступила межу, дозволену законом.

Важливо, щоб сам кримінальний процес ставав мистецтвом істини, свободи і справедливості. Саме тому в курсі кримінально-процесуального права пильна увага приділяється засаді верховенства права, принципам презумпції невинуватості, поваги до честі і гідності людини та іншим наріжним каменям правосуддя. Громадянину дозволено все, що не заборонено законом, влада має робити тільки те, що їй продиктовано й тільки в такій формі, яка продиктована законом. Такий принцип обмеження влади правом - основа основ правової держави, його потрібно неухильно й точно дотримуватися у кримінальному процесі.

Час обумовив швидкі зміни законодавства, що ускладнює його глибоке вивчення й аналіз. Проблем правозастосовної практики у сфері кримінального процесу дуже багато залишилось як у спадщину від законодавства минулого, так і з’явилось у зв’язку з недосконалістю багатьох новацій нового КПК України, які стали предметом аналізу в даному підручнику. На цьому етапі розвитку кримінально-процесуального права та теорії кримінального процесу важливо як не обходити стороною помилки і здобутки реформи, так і ретельно аналізувати існуючі проблеми правосуддя, досвід європейських та інших країн, запроваджувати все краще, не цураючись свого, перевіреного практикою позитивного надбання.

Орієнтир - забезпечення верховенства права у кримінальному судочинстві, оптимізація процесуальної форми правосуддя.

Святая святих юридичної науки - захист і зміцнення принципу неприпустимості звуження існуючих прав і свобод людини. Це компас юридичної науки й законодавчої практики.

Нормам закону, що визначають права і свободи людини, велінням часу призначено стати нормами найвищої юридичної сили. Їм і тільки їм варто віддавати перевагу в усіх суперечливих випадках, тлумачачи сумніви на користь громадянина, виходячи з принципу його добропорядності.

У роботі здійснюється комплексний аналіз актуальних проблем теорії та практики судочинства,захисту прав і свобод людини на різних стадіях сучасного кримінального процесу, внесення пропозицій щодо їх розв’язання.

Автор подає концептуальну модель системи принципів кримінального процесу з урахуванням ідей правової держави, світового досвіду судочинства, чинних міжнародно-правових актів. Розкриті питання реалізації в кримінальному судочинстві прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Подано аналіз наукових гіпотез та чинних концепцій щодо подальшого розвитку юридичної форми й юридичних гарантій забезпечення правосуддя, вносяться пропозиції щодо зміцнення статусу потерпілого, свідка, детектива, слідчого, слідчого судді та інших учасників кримінального процесу. Розглянуті проблеми допустимості доказів, стандарту доведення поза розумним сумнівом, юридичної визначеності негласних слідчих (розшукових) дій. Проаналізовані інститути провадження на підставі угод та концепція діяльності суду присяжних. Визначені можливості удосконалення законодавства та практики його застосування.

Слід мати на увазі, що важливіше попередити злочин, аніж розкрити той, який уже скоєний та завдав шкоди і болю людям. Жодне покарання не замінить ту моральну травму, якої було завдано потерпілому. І немає нічого більш жахливого, ніж звинувачення у злочині невинуватої людини. Образно кажучи, «найкраще правосуддя те, яке робить себе зайвим».

Ця робота витримала вже не одне видання і здобула визнання серед студентів і викладачів, слідчих і адвокатів, суддів і прокурорів. Вона написана на основі роботи, що стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання.

Ця книга - результат роздумів автора над одвічними людськими цінностями і проблемами: що є істина, свобода і справедливість, як їх захистити без шкоди для інших, що треба зробити, щоб судочинство було простим, зрозумілим і дієздатним, а суд - милостивим і правим.

Той, хто взяв до рук цю книгу, хай пам’ятає слушну думку Я. Б. Княжнина, який зазначав, що «читається трояким чином: перше, читати і не розуміти; друге, читати і розуміти; третє, читати і розуміти навіть те, що не є написаним».

Книга написана з любов’ю до читачів і моїх учнів, є подякою за невтомний дух молодості, творчу наснагу, за вогник в очах і проліски в душі. Sapienti sat.

Успіхів вам, творчого натхнення і удачі, дорогі учні, на тернистому шляху пізнання і боротьби за справедливість. Спасибі усім, хто допомагав і не заважав творчості.

Зповагою Володимир Тертишник