Науково-практичний коментар закону України "Про виконавче провадження"

Конституційний Суд України в своєму рішенні №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року зазначив, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Складна ситуація, що склалася у системі виконання судових рішень та рішень інших органів стала наслідком, зокрема, недосконалості положень Закону України № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження», який набрав чинності 28 травня 1999 року та був введений в дію 01 липня 1999 року, застарілістю його норм, невідповідністю практиці виконання рішень органами державної виконавчої служби світовим тенденціям функціонування і розвитку сфери виконавчого провадження.

У результаті, виникла необхідність вирішення таких питань, як удосконалення переліку рішень, що підлягають примусовому виконанню, встановлення чіткості у визначенні строків у виконавчому провадженні, забезпечення доступу виконавців під час виконання рішень до державних баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їх майно, доходи та кошти, досягнення справедливого балансу інтересів між захистом прав стягувачів і боржників, встановлення належного рівня фінансового забезпечення виконавців, вирішення питання заформалізованості процедур та якості інформаційно-технічного забезпечення.

З цією метою Радою з питань судової реформи, що є консультативно-дорадчим органом при Президентові України, на підставі підготовленого Міністерством юстиції України пакету законопроектів щодо комплексного реформування системи примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, разом із експертами відповідної робочої групи Ради з питань судової реформи, з урахуванням пропозицій народних депутатів України, відповідно до завдань, визначених Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, затвердженою Указом Президента України № 276/2015 від 20 травня 2015 року, було розроблено та обговорено узгоджений проект нового Закону України «Про виконавче провадження».

Новий Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» був прийнятий Верховною Радою України 02 червня 2016 року і набрав чинності 05 жовтня 2016 року, крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які введені в дію через три місяці з дня набрання чинності Законом № 1404-VIII, а саме 05 січня 2017 року.

Новацією Закону № 1404-VIII є запровадження інституту приватних виконавців як одного із перспективних напрямів розвитку виконавчого провадження, правовий статус та організація діяльності яких встановлений Законом України № 1403-VIII від 02 червня 2016 року «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Законом № 1404-VIII визначено перелік рішень, що не можуть виконуватися приватними виконавцями (рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи ко¬мунальної власності; рішень про виселення та вселення фізичних осіб; рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; рішень про конфіскацію майна; рішень, виконання яких віднесено Законом № 1404- VIII безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання та інші; інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України № 1403-VIII від 02 червня 2016 року «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1-1 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до 01 січня 2018 року приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить шість та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Для забезпечення ефективності виконавчого провадження, своєчасного та повного виконання рішень Законом № 1404-УПІ, зокрема:

- визначено принципи виконавчого провадження, що спрямовані на забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

- розширено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню;

- передбачено формування відкритого Єдиного реєстру боржників;

- запроваджено автоматизацію процедур виконання рішень шляхом електронної реєстрації документів, повного фіксування процесуальних рішень та виконавчих дій в автоматизованій системі, порядок функціонування, надання інформації та умови доступу до якої визначаються Міністерством юстиції України;

- оптимізовано строки проведення виконавчих дій;

- передбачено посилення відповідальності боржника у виконавчому провадженні, істотне підвищення розмірів штрафів, що накладаються виконавцем;

- модернізовано механізм адміністрування авансового внеску та виконавчого збору;

- запроваджено можливість реалізації арештованого майна шляхом його продажу на електронних торгах із врахуванням обмежень, встановлених законопроектом;

- удосконалено систему відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника, процедури виконання рішення про вселення стягувана, поновлення на роботі, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, про режим зберігання майна, на яке накладено арешт, визначення вартості майна боржника, оцінки майна боржника тощо.