Суддівський розсуд у теорії права

Це монографічне дослідження є результатом кількарічної наукової та експертної діяльності автора в Інституті законодавства Верховної Ради України. Упродовж цього часу питання суддівського розсуду стали не тільки предметом суто академічних теоретичних дискусій, а й палкої практико-право-застосовної полеміки в Україні, тож тематика роботи є злободенною та гострою.

Монографія цікава передусім тим, що її автору, як досліднику саме у сфері теоретичної юриспруденції, вдалося викласти власний оригінальний погляд на проблематику суддівського розсуду і при цьому залишитися політично безстороннім, справжнім науковцем-правником, незаангажованим жодними суб’єктивними пристрасними уподобаннями, адже питання суддівського розсуду за останні роки в Україні стало сферою активного правозастосування, подекуди відбиваючись на долях самих суддів та формуванні судової системи в цілому.

Дослідження суддівського розсуду певного мірою дозволяє розкрити роль судової влади у суспільстві та значення судового рішення, що проголошується іменем держави. У сучасних умовах швидкоплинності змін та нестабільності законодавчого регулювання суддівський розсуд набув особливого значення, подекуди залишаючись єдиною формою державно-владного веління в умовах правової невизначеності. Водночас дискреція є необхідним атрибутом незалежності судді, центральним елементом гарантій його свободи від втручань і тисків, підґрунтям суддівської правозастосовної діяльності, судового тлумачення права. Разом із тим розсуд судці обмежений рамками правової системи, в яких він має здійснюватися. Тому відмежування розсуду судді від суддівської сваволі стає вельми значущим питанням не тільки теоретичної юриспруденції, а й галузевих досліджень у сфері судівництва.

Нині усі ми є свідками наближення та взаємопроникнення різних національних правових систем та поступової інтеграції правових принципів, що будуються на засадах верховенства права, пріоритетності прав людини, забезпеченні її демократичних свобод та інтересів. Одним із наслідків такої інтеграції є поступове збільшення меж суддівського розсуду у тих національних правових системах, яким традиційно широкий суддівський розсуд історично не притаманний. Зокрема, це стосується й України. В умовах, коли конституційний принцип верховенства права дедалі більше імплементується у процесуальні галузі, значно підвищується і роль суддівського розсуду та суспільне значення судді як суб’єкта, призначеного державою здійснювати такий розсуд. Це, у свою чергу, актуалізує наукові доробки, присвячені теорії суддівського розсуду. Відтак, у роботах, на кшталт монографічного дослідження П. В. Куфтирєва, вітчизняна правова наука пропонує шляхи розв’язання складних юридичних колізій, віднаходить адекватний інструментарій подолання тих непростих проблем, що постали перед судовою системою, розкриває складні питання розвитку правосуддя в Україні.

У період активної фази реформування судової системи в Україні публікація цієї монографії є своєчасною подією, тож сподіватимемося, що її прикладні положення та практичні рекомендації стануть у пригоді і будуть враховані при формуванні вихідних засад правосудця і статусу суддів в Україні.

Директор Інституту законодавства Верховної Ради України,

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

академік НАПрН України

Копиленко О.Л.