Судовий розгляд справ про правопорушення, пов’язані з корупцією

Однією з актуальних загроз національній безпеці України на нормативному рівні визнана корупція (Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015). Її наявність в Україні спричиняє негативні наслідки як майнового, так і нематеріального характеру. Як було зазначено у засобах масової інформації, постійний представник Міжнародного валютного фонду в Україні Йоста Люнгман повідомив, що в Україні не проводиться суттєва боротьба з цим явищем. Корупція обходиться Україні в 2% економічного зростання, отже, на його думку, боротьба з нею - це питання економічного процвітання. Окрім негативних майнових наслідків, вона спричиняє шкоду й немайнового характеру, зокрема репутаційного. Так, її поширення зумовлює низьку довіру до органів державної влади та їх представників.

В Україні упродовж трьох останніх років було істотно оновлено антикорупційне законодавство, яке, зокрема, утворюють закони України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки» від 14 жовтня 2014 року, Державна програма щодо реалізації засад державної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 - 2017 рік затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітні 2015 року N°265. На виконання цих нормативних актів було розроблено Антикорупційну програму Генеральної прокуратури Україні на 2017 рік, затверджену наказом Генеральної прокуратури України від 31 березня 2017 року № 98. Окрім того, у державі передбачається відповідальність за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Варто зазначити, що небезпечними проявами є не лише корупція, а й пов’язані з нею діяння, оскільки вони є тими фоновим явищами, які зумовлюють виникнення корупції. Отже, протидія таким діянням має здійснюватись як на законодавчому, так і правозастосовному рівнях. Таким чином, антикорупційне законодавство України розрізняє корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення, які відрізняються, зокрема, й видами юридичної відповідальності, що можуть наставати за їх учинення. Так, на відміну від корупційних правопорушень, за вчинення правопорушень пов’язаних з корупцією, може наставати адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов’язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. З цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. За правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачаються різні види юридичної відповідальності. Однак підстави застосування адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, мають чітко визначені нормативні межі.

У главі 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено відповідальність за такі правопорушення, пов’язані з корупцією, як порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4), порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172-5), порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6), порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7), незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8), невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9), порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням (ст. 172-9-1). Справи про відповідні правопорушення, пов’язані з корупцією, є предметом судової практики у справах про адміністративні правопорушення. На відміну під судової практики у цивільних та кримінальних справах судова практика у справах про адміністративні правопорушення порушення (у тому числі правопорушення, пов’язані з корупцією) не передбачені. Отже, апеляційні суди, зважаючи на їх чисельність, створюють різноманітні правозастосовні рішення, які відрізняються залежно від часу та регіону ухвалення відповідних судових рішень. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини провадження у справах про адміністративні правопорушення (зокрема й про правопорушення, пов’язані з корупцією) прирівнюються до кримінальних проваджень і на них поширюються гарантії права на справедливий судовий розгляд, передбачений у ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (кримінально-правового аспекту). Наприклад відповідне тлумачення міститься у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 року, «Озтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, «Лучанінова проти України» від 9 червня 2011 року, «Малофеєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року.

Формуванню правового мислення і свідомості суддів сприяють різноманітні науково-практичні коментарі з питань судової практики у конкретних справах, які орієнтують суддів та інших правозастосовувачів на однакове розуміння та застосування норм права в судовій діяльності. Для виконання органами прокуратури функцій спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції (ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції») необхідне знання прокурорами основних тенденцій судової практики розгляду справ про правопорушення, пов’язані з корупцією, недоліків, які допускаються суддями під час застосування антикорупційних норм.

На сьогодні в Україні відсутні комплексні науково-практичні узагальнення судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, що не сприяє виробленню уніфікованих підходів до кваліфікації цих правопорушень та щодо вирішення інших правових питань. Заповнити іншу нішу в зазначеній царині покликане це видання з проблем теоретико-прикладного аналізу судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, що підготовлено колективом авторів Національної академії прокуратури України та Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. У ньому розглядаються питання практики Європейського суду з прав людини щодо справ про адміністративні правопорушення, кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, а також провадження у справах про ці правопорушення. Автори практичного посібника на підставі вивчення справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, виявили типові помилки судової практики розгляду відповідної категорії справ, основні її тенденції залежно від часу та регіону ухвалення судових рішень. Кожен із представлених розділів посібника містить авторські рекомендації щодо вирішення того чи іншого дискусійного питання судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Як і всі новаторські видання, цей посібник містить чимало дискусійних питань. Однак автори відкриті до діалогу та готові коригувати власну точку зору задля розв’язання відповідних проблем розгляду справ про правопорушення, пов’язані з корупцією.

Представлена праця має науковий та практичний інтерес для науковців, викладачів, прокурорів, які здійснюють повноваження у сфері запобігання та протидії корупції, інших спеціально уповноважених суб’єктів у досліджуваній сфері, аспірантів, студентів та всіх осіб, які цікавляться проблемами протидії корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням.

Завідувач відділу проблем кримінального права кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України