Цивільне право. Практикум. Навчальний посібник. видання 3-тє, перероблене і доповнене

Студент, який приступає до вивчення курсу: «Цивільне право» повинен знати завдання, які поставлені перед ним. Курс цивільного права, який включає в себе дві частину - Загальну та Особливу, розрахований на розв’язання наступних завдань.

Пізнавальне завдання. Його суть зводиться до засвоєння змісту цивільно-правових норм, цивільно-правових інститутів цивільного законодавства, об’єктивних закономірностей їх розвитку. В цивільному законодавстві передбачається чимало термінів, категорій: майнові відносини, немайнові відносини, юридична особа, підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, відповідальність, вина тощо. Зміст і сутність зазначених і інших категорій цивільного законодавства розкривається в цивілістичній літературі, з якою необхідно ознайомитися. Такою літературою є підручники і навчальні посібники. В юридичній літературі не завжди спостерігається одностайність думок, поглядів на сутність деяких термінів, наприклад, поняття «зміст права власності», «недійсний правочин», а також відносно розв’язання інших теоретичних питань цивільного права.

При вивченні студентом спірних питань необхідно враховувати наступне. Перш за все треба ознайомитися з аргументами на користь тих чи інших позицій. Виробити власне ставлення до них і вже потім визначатися у відповідному спірному питанні. Тут можливі такі ситуації: приєднання до однієї із точок зору з додатковими аргументами чи без них або обгрунтувати власну точку зору щодо дискусійного питання.

Перша (загальна) частина цивільного права присвячена загальним положенням цивільного права і трьом інститутам особливої частини цивільного права: особистим немайновим правам фізичних осіб, речовому праву (праву власності) і праву інтелектуальної власності. Така структура першої частини цивільного права зумовлена пандектною системою сучасного цивільного права. Загальна частина цивільного права передбачає норми і інститути, які поширюються на всі суспільні відносини, які піддаються цивільно-правовому регулюванню.

Друга (особлива) частина цивільного права регулює конкретні майнові і особисті немайнові відносини: зобов’язальні договірні і недоговірні відносини, договірні відносини інтелектуальної власності, а також спадкові відносини. Засвоєння загальної частини цивільного права є необхідною передумовою успішного опанування особливою частиною цивільного права.

Загальна частина цивільного права за своїм змістом є перш за все загальною теорією цивільного права. Всі норми і інститути загальної частини цивільного права є основоположними. Разом з тим цивільне законодавство загальної частини органічно пов’язане з теоретичними питаннями, наприклад, про поняття предмета і методу цивільного права, визначення принципів, функцій, сутності цивільного права, як права приватного, систему цивільного права. Засвоєння цих понять потрібно, щоб зрозуміти і вміти розкрити сутність цивільного права як галузі права.

При цьому визначення відповідних понять тісно пов’язані із однойменними поняттями загальної теорії права: предмет і метод правового регулювання, сутність загальних принципів права, функцій права, системи права. Тут вбачається зв’язок загальної теорії права і галузевої теорії цивільного права. Знання цих понять використовується для того, щоб можна було відповісти на такі питання: в яких нормах (статтях) чинного ЦК України (ЦК України) передбачається зміст предмета цивільного права, ознаки методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин, в яких статтях ЦК України закріплені принципи і функції цивільного права, які норми та інститути становлять загальну частину цивільного права.

Заплановані семінарські заняття мають на меті закріпити і поглибити знання студентів у сфері цивільних правовідносин, навчити студентів методам ефективного опанування нормативним матеріалом, науковою літературою, судовою, нотаріальною та іншою правозастосовною практикою.

Студентам слід орієнтуватися на письмове вирішення завдань, винесених на семінарські заняття. Основну увагу слід приділити письмовому вирішенню задач (правових казусів). У письмовій відповіді студент має визначити обставини (юридичні факти), які мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин, та виокремити їх з поміж інших, які не набувають такого значення; визначити характер правовідносин згідно з умовами задачі (наприклад, зобов’язання з договору купівлі-продажу, або зобов’язання з відшкодування шкоди, завданої здоров’ю потерпілого); віднайти джерела правового регулювання відносин за цим казусом; провести тлумачення законодавчих норм, інших джерел права, що підлягають застосуванню до конкретних правовідносин та сформулювати підсумкове рішення по задачі (висновок).