Міжнародне право: кіберінфраструктура та охорона здоров’я

На сучасному етапі розвитку міжнародного права прагнення України інтегруватися до високорозвиненої західноєвропейської спільноти вимагає дотримання законності і порядку, прийняття виважених, поміркованих законодавчих актів, як у стратегічному сенсі, так і в тактичному - реалізації схвалених законів та низки міжнародних документів з питань захисту прав і свобод людини та громадянина.

При цьому важливі функції, що покладаються на міжнародне право, пов’язуються з такими основами сучасної юридичної науки як моделювання та конструювання антикорупційного правового поля: як вітчизняного, так і міжнародного. Не менш актуальним завданням у міжнародному праві є міжнародно-правова локація як кіберпросторова інфраструктура інформаційного капіталу, а також законодавче забезпечення геодинаміки в сучасному міжнародному кіберпросторі. В цьому змісті визначено системний метод аерокосмічного моніторингу, в якому окреме місце посідає кібербезпека як космічна фрактальність.

У свою чергу, одним із ключових прав людини та громадянина, яким опікується нейробіолінгвістика, є фундаментальне право людини на охорону здоров’я. Це було закріплено в міжнародних та європейських нормативно-правових актах, конституціях та інших законах багатьох країн світу. Саме нейробіолінгвістика розглядає його як право людини зберегти своє здоров’я в непогіршеному стані в умовах застосування біо-, психо- та біоме-дичних технологій, які можуть суттєво вплинути на здоров’я людини. Вбачається, що збереження здоров’я людини та громадянина є запорукою успіху кожного члена суспільства, незалежно від його цивільного чи майнового стану, релігійної, расової та етнічної приналежності.
 

За цих обставин важливим міжнародним актом, зокрема у сфері нейробіотехнологій, можна вважати «Універсальну декларацію про біоетику та права людини», прийняту ЮНЕСКО в жовтні 2005 р. У декларації особливу увагу приділено проблемам соціальної справедливості та солідарності щодо забезпечення доступу усіх громадян до якісної медичної допомоги, питанню щодо розподілу як ризиків та обтяжень, пов’язаних із участю піддослідних осіб в нейробіомедичних дослідженнях, так і благ, які отримує суспільство від застосування нових нейробіотехнологій.

При цьому вважається надзвичайно небезпечними і неетичними проведення експериментів із генами людини, а також втручання у психіку людини. Зважаючи на це, суспільство вимагає запровадження чітких і жорстких санкцій за порушення біоетичних правил і норм, а також жорсткої системи контролю та відповідальності, які б неухильно застосувалися у кожному конкретному випадку при здійсненні біомедичних досліджень та використанні їх результатів.