Міжнародний захист прав людини

Навчальний посібник є працею надзвичайно актуальною з точки зору необхідності забезпечення навчального процесу студентів, які навчаються за спеціальностями Право і Міжнародне право, з добре продуманою та виваженою архітектонікою.

Внутрішня структура навчального посібника є ґрунтовною й водночас зручною для використання. Видання має на меті швидко та ефективно зорієнтувати читача у питаннях, що розкривають особливості сучасного права прав людини, зокрема його правового підґрунтя, інституційної основи, яка є доволі складною – її складовою є низка статутних і договірних органів універсального й регіонального характеру, «спеціальні процедури», посадові особи.

Перший розділ навчального посібника присвячено аналізу інституту становлення та розвитку універсального інституту міжнародного права прав людини. Охарактеризовано діяльність Ліги Націй у цій сфері, розкрито положення основних міжнародних актів, прийнятих організацією, що стосуються захисту прав біженців, жінок, дітей, меншин, жертв збройних конфліктів. Акцентовано увагу на міжнародних універсальних договорах, укладених у межах Організації Об’єднаних Націй, розкрито сутність актів, що є складовими «Міжнародної хартії прав людини».

Другий розділ містить характеристику інституту становлення та розвитку регіонального інституту міжнародного права прав людини. У ньому розкрито сутність актів, прийнятих у межах таких міжнародних міжурядових регіональних організацій, як: Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Європейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, Організація Американських Держав, Африканський Союз, Ліга Арабських Держав, Асоціація держав Південно-Східної Азії.

У третьому розділі розкрито обсяг та складові основних прав людини, зокрема: право на життя, право на свободу та особисту недоторканність, свободу думки, совісті та релігії, свободу зібрань та об’єднань, право на інформацію, право на забезпечення особистої безпеки тощо. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини щодо захисту означених категорій прав людини.

Четвертий розділ містить детальний аналіз конвенційних норм універсального й регіонального характеру, рекомендацій стосовно захисту окремих категорій осіб у міжнародному праві, серед яких: жінки, діти, особи з інвалідністю, престарілі особи, пацієнти, жертви злочинів, жертви тероризму, особи, які скоїли злочин, біженці, вимушені переселенці, мігранти, меншини та ін.

У п’ятому розділі охарактеризовано універсальні статутні органи захисту прав людини, їх сутність, значення, розкрито процедуру розгляду скарг (Рада з прав людини, Універсальний періодичний огляд, «Спеціальні процедури» Ради з прав людини, Процедура розгляду скарг Радою з прав людини). Приділено увагу мандатам спеціально уповноважених осіб (Спеціальний доповідач з прав інвалідів, Спеціальний радник з питань сексуального насильства під час збройних конфліктів, Спеціальний доповідач з питання про права людини внутрішньо переміщених осіб, Спеціальний доповідач з питання про достатнє житло як компонент права на достатній життєвий рівень, Спеціальний доповідач з питання про позасудові страти, страти без належного судового розгляду або довільні страти та ін.), мандатам Верховного комісара ООН у справах біженців, Верховного Комісара ООН з прав людини. Охарактеризовано компетенцію та детально розкрито процедуру розгляду скарг договірних контрольних органів (Комітет з ліквідації расової дискримінації, Комітет з прав людини, Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок, Комітет проти катувань, Комітет з економічних соціальних та культурних прав, Комітет з прав дитини, Комітет із захисту прав усіх трудящихмігрантів і членів їх сімей, Комітет з прав інвалідів та ін.).

Шостий розділ присвячено характеристиці регіонального інституційного механізму захисту прав людини й акцентовано увагу на діяльності Європейського суду з прав людини, Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню або покаранню, Європейської комісії проти расизму та нетерпимості, Верховного комісара у справах національних меншин ОБСЄ, Омбудсмена ЄС, Агентства Європейського Союзу з основоположних прав, Європейського бюро з надання притулку, Комісії з прав людини СНД, Міжамериканської комісії з прав людини і Міжамериканського суду з прав людини, Міжурядової комісії АСЕАН з прав людини та ін.