Науково-методичні рекомендації з питань обмеження одержання подарунків

Сьогодні українське суспільство зіштовхнулось з низкою глибинних і важко переборних проблем, серед яких особливе місце належить поширеності корупційних правопорушень. Корупція – не просто соціальне, а й психологічне та моральне явища. Адже вона не існує відокремлено від людей – їх поведінки, діяльності. Корупція – це спосіб мислення, який зумовлює спосіб життя.

У країнах, де хабарництво та інші корупційні діяння є не досить поширеними, корупція в громадській свідомості асоціюється з великим злом для держави та її громадян і не має істотного впливу на суспільне життя. У тих країнах, де корупція поширена значною мірою, корумповані відносини все більше витісняють правові, етичні відносини між людьми, корупція із соціальної аномалії поступово перетворюється в правило і виступає звичним способом розв’язання життєвих проблем, стає нормою функціонування влади і способом життя значної частини суспільства.

За даними досліджень Індексу сприйняття корупції, які проводяться Transparency International, українці вважали свою державу однією з найбільш корумпованих у світі: у 2012 і 2013 рр. держава посідала 144 місце з 176 країн, в яких проводилися дослідження.

Такий високий показник сприйняття корупції громадянами законодавець пояснив відсутністю дієвих реформ у сфері протидії корупції та неефективною діяльністю органів правопорядку щодо виявлення корупційних правопорушень і притягнення винуватців до відповідальності, про що свідчить, зокрема, незадовільне виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо запровадження антикорупційних стандартів: із 25 рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO), наданих за результатами першого і другого раундів оцінки, лише 13 виконано, незважаючи на шість років роботи і три раунди оцінювання прогресу, а з 16 рекомендацій, наданих за результатами третього раунду, виконано лише три рекомендації. З антикорупційних рекомендацій Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС імплементовано лише невелику частину, що стосується криміналізації корупції. Ключові рекомендації Групи держав проти корупції (GRECO) та ЄС щодо утворення антикорупційних інституцій, проведення реформ прокуратури, державної служби, створення систем контролю щодо запобігання конфлікту інтересів та доброчесності активів посадовців залишилися невиконаними.

З метою подолання даної проблеми у жовтні 2014 року було прийнято «антикорупційний пакет законів», який мав стати ефективним інструментом антикорупційної політики та реформувати систему боротьби з корупцією.

Однак поспішність законотворення спричинила появу багатьох невизначеностей та суперечливостей у правових нормах, спрямованих на боротьбу з корупцією. Так, нове законодавство України, яке спрямоване безпосередньо на запобігання та протидію корупційним правопорушенням, має у своїй основі багато спірних питань, належне розуміння яких є нагальним для ефективного запуску антикорупційних заходів у країні. Одним з таких моментів є заборони та обмеження щодо одержання подарунків.

Заборони та обмеження щодо одержання подарунків є відносно новим явищем для вітчизняної правової системи. І хоча обмеження, пов’язані з отриманням подарунків, були встановлені для осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування ще законом України «Про боротьбу з корупцією» 1995 року, проте у законодавстві не передбачалося відповідальності за їх порушення. У подальшому така антикорупційна заборона продовжила свій розвиток – в Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 № 1506-VI обмеженню щодо отримання подарунків присвячувалася ст. 5, а в Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI – ст. 8.

07.04.2011 КУпАП було доповнено статтею – 172-5, якою передбачається адміністративна відповідальність за порушення встановлених обмежень щодо одержання подарунків6.

При цьому, незважаючи на таку посилену увагу, норми антикорупційних Законів мали ряд недоліків – не мали визначення поняття «подарунок», не розмежовували заборони та обмеження щодо одержання подарунків і т. ін., що ускладнювало правозастосовну практику.

З прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII частина зазначених недоліків була усунута, проте застосування на практиці норм цього нормативного акту щодо обмеження одержання подарунків породжувало численні дискусії та суперечності, основні питання в яких зводилися до наступних:
‒ яким чином «подарунок» як поняття антикорупційного законодавства співвідноситься з іншими поняттями національного законодавства, насамперед «дарунок» та «неправомірна вигода»?
‒ яким є предмет подарунку, який зміст вкладається законодавцем у терміни, що використовуються для визначення подарунку? ‒ до яких подарунків встановлюється заборона, а до яких – обмеження щодо їх одержання?
‒ як необхідно декларувати подарунки? ‒ чи необхідно сплачувати податки при одержанні подарунків?
‒ яка відповідальність передбачається за порушення заборон та обмежень щодо отримання подарунків?

У цих рекомендаціях буде сформовано підхід та правові позиції щодо розв’язання означених проблем, зумовлених корупційними проявами.