Практика застосування законодавства в цивільному судочинстві України

Цивільне судочинство в Україні здійснюється у поєднанні норм матеріального та процесуального права, актів судової практики. Воно забезпечує захист прав та охоронюваних інтересів учасників цивільно-правового обороту, цивільних, трудових, соціальних, інших правовідносин. У зв’язку з подальшим рухом судової реформи дедалі більше актуалізуються питання щодо тенденцій розвитку цивільного судочинства та цивільного суду, а також щодо самостійної цивільної процесуальної форми захисту прав як такої. В Україні в основному завершена реформа зі встановлення триланкової системи судів загальної юрисдикції, до якої входять Верховний Суд, апеляційні та місцеві суди.

 Відповідно до Конституції України вилучено положення про вищі спеціалізовані суди та положення щодо побудови системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації. Багаторічний досвід функціонування триланкової судової системи в Україні (до 2010 р.) довів, що вона є більш дієвою, ефективною, а також зрозумілою та доступною для учасників судового процесу. Крім того, ліквідація однієї з ланок судової системи сприятиме дотриманню розумних строків розгляду справи судом, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже суттєво зменшиться час із моменту звернення громадянина до суду до набрання судовим рішенням статусу остаточного. В результаті цих перетворень у державі залишилися адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне судочинство, що знайшло своє закріплення у відповідних кодифікованих актах як форма захисту прав.

Подібна практика перетворень стає важливим чинником становлення та розвитку економіки України, адже рішення з цивільних справ, що набуває чинності, має відповідну силу щодо конкретної правової ситуації, конкретного спору чи суб’єкта цивільних відносин і може бути переглянуто за визначених у законі обставин. Подальше існування всіх зазначених форм судочинства має свої історичні передумови, адже процесуальна регламентація процесуальних форм захисту прав відбувається автономно, але з урахуванням тенденцій розвитку цивільного процесу та спільності багатьох процесуальних інститутів, спільної соціальної спрямованості правосуддя в цивільних і господарських справах зокрема.

Вдосконалення судової практики поєднане з належною організацією роботи судів, рівнем професійної майстерності суддів та апарату судів, закріпленням єдності у застосуванні законодавства та судової практики. Забезпечення єдності застосування цивільного законодавства є базовим принципом, що охоплює правову визначеність, достатність та предметність регулювання правових відносин. Поінформованість суб’єктів цих відносин щодо постанов, правових позицій, інформаційних та оглядових листів є важливою складовою у правильному та об’єктивному розгляді судових справ, виконанні прав та обов’язків, які на них покладаються.