Право Європейського союзу: підручник

Вже більше десяти років в українських вищих юридичних навчальних закладах запроваджується навчальний курс «Право Європейського Союзу». Цю справу довелося розпочинати не з ознайомчої, оглядової версії, а навпаки - вона відразу стала формуватися як систематизований академічний курс.

Цьому сприяло набрання чинності у 1998 р. Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р., виданням Указу Президента України від 11 червня 1998 р. N9 615/98 «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», а згодом указів від 14 вересня 2000 р. N9 1072/2000 «Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу», від 13 грудня 2003 р. № 1433/2003 «Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки» та Закону від 18 березня 2004 р. «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Ці документи вимагали не тільки викладання такої дисципліни у вищих навчальних закладах, але й надання їй практичної спрямованості, зважаючи на конкретні завдання з наближення законодавства України до правового надбання Європейського Союзу (acquis communautaire, EU acquis).

Отже, після прийняття в Україні програмно-інтеграційних правових актів наближення до законодавства ЄС стає заходом, що охоплює нормотворення в усіх ланках влади, і переходить у практичну площину. Рівень співробітництва з ЄС безпосередньо вплинув на характер підготовки юридичних кадрів. Не можна не зважати на практичні завдання, в тому числі й в правовій сфері, які було поставлено запропонованою Україні з 2003 р. Європейською політикою сусідства, Планом дій Україна-ЄС (2005 р.), ініціативою Європейської комісії «Східне партнерство» (2009 р.) та «Порядком денним асоціації Україна-ЄС» (2009 р.).

Таким чином, доцільним є поглиблене академічне вивчення (викладання) права ЄС у галузевому розрізі. У правовій системі ЄС все чіткіше проявляються її складові - Загальна (або інституційна) та Особлива (або спеціальна) частини. Проявляються також риси процедурно-процесуального правового забезпечення, як інституційного, так і галузевого. Таке ж структурування відбувається в науці та навчальній дисципліні права ЄС.

Право ЄС - це правова система, що розвивається бурхливими темпами. У її надрах йде активна реформа галузей, що вже принципово склалися, таких як право внутрішнього ринку, право компаній, корпоративне, конкурентне, бюджетне, податкове, митне, зовнішньоторговельне право, а також процес формування нових галузей: екологічного права, права інтелектуальної власності, захисту споживачів, інформаційного, транспортного права тощо.

Як у межах правової системи ЄС, так і в межах науки права ЄС почався процес формування галузей конституційного, кримінального, цивільного, адміністративного права. З огляду на складність та великий обсяг законодавства і судової практики ЄС, доктринально-теоретичного матеріалу, а крім того, - певної обмеженості часу, відведеного в навчальному процесі на навчальну дисципліну права ЄС, виникає питання оптимального вибіркового підходу до академічного її викладання. Здебільшого такий підхід, на нашу думку, має бути застосований до Особливої частини курсу. Саме такий підхід випливає зі ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та розділу V Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, де передбачаються як пріоритетні певні галузеві напрями правової апроксимації та адаптації.

Крім того, галузі права ЄС розвиваються у «різношвидкісному» режимі, що залежить від характеру розподілу компетенції між ЄС та країнами-членами у тій чи іншій галузі. Не можна не враховувати і ступінь розробленості тих чи інших галузей Особливої частини права ЄС у літературі, що фактично є більш доступною для українських студентів-юристів, зокрема в літературі українською та російською мовами. Насамперед маються на увазі підручники за редакцією професорів С.Ю. Кашкіна та Л.М. Ентіна та навчальний посібник за редакцією професора Р.А. Петрова.

Слід відзначити й серію навчальних посібників для студентів з окремих галузей права ЄС, яка друкувалася починаючи з 2004 р. українськими видавництвами за підтримки програми EuropAid, а також вийшла у електронній версії. Нарешті, не можна не відмітити превалювання у вітчизняній навчальній літературі видань, присвячених загальним, інституційним, конституційним питанням, над виданнями, присвяченими питанням спеціально-галузевого характеру.

Позитивний перебіг євроінтеграційних процесів в Україні дозволяє розширювати обсяг та поглиблювати викладання курсу права ЄС у вищих юридичних навчальних закладах на раціонально-прикладному рівні, а методикою тут має бути поглиблене вивчення з акцентуванням на окремих вибраних за цільовим принципом темах, ураховуючи конкретні здобутки у процесі європейської адаптації правової системи України, нагальні та перспективні потреби практики та спеціалізацію студентів-юристів.

Саме такими міркуваннями керувався колектив авторів цього навчального посібника. Нормативні та літературні джерела і джерела судової практики, що використовувались авторами, наведено у посторінкових посиланнях. Перелік установчих актів та деяких інших угод ЄС, що їх опубліковано українською чи російською мовами, наведено наприкінці посібника. Там же міститься перелік навчально-методичної літератури загального характеру та переліки рекомендованої літератури по розділах. Вони можуть використовуватися студентами при підготовці та написанні курсових, випускних робіт, робіт у рамках студентських наукових об'єднань тощо.

Матеріал викладено з урахуванням установчих договорів ЄС у редакції Лісабонського договору від 13 грудня 2007 р. (набрав чинності 1 грудня 2009 р.). Поряд з нумерацією статей установчих договорів - Договору про Європейський Союз (ДЄС) та Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) - у дужках наводиться нумерація відповідно до ДЄС та Договору про заснування Європейського Співтовариства (ДзЄС) за редакцією Ніццького договору від 26 лютого 2001 р., що діяли до 1 грудня 2009 р.

О.К. Вишняков
голова авторського колективу