Приватне право як концепт. Том 1. Витоки

Спочатку дуже коротко про те, чим є ця книга.

Безпосереднім поштовхом до перегляду авторської парадигми приватного права стали події п’ятирічної давнини. Після підписання договору про асоціацію з ЄС Україна вкотре отримала шанс підтвердити свою приналежність до Європи, визнання та прийняття європейських цінностей та інституцій, однією з найважливіших поміж яких є ПРИВАТНЕ ПРАВО.

Ситуація, що виникла, вимагала «приміряння» приватного права до української правової системи вже не як абстрактного поняття, що існує «десь там», а як уявлення про певну систему поглядів, цінностей, інструментарію не лише суто позитивістського характеру, а таких, що існують у нашій свідомості і є корелятами з нею, тобто, як концепту.

Для того, аби з’ясувати, чому саме концепт приватного права набув тих рис, що їх має сьогодні, та у якому напрямку можна очікувати його розвитку, варто було, на нашу думку, встановити його джерела, чинники трансформацій, друзів та ворогів.

Чим, власне, ми і займалися, почавши свої дослідження за багато років до підписання згаданої Угоди.

У підсумку вийшло так, що на 2018 рік, який супроводжується для нас низкою «знаменних дат» у особистому (спільному) житті та накопиченим чималим доробком наукових розвідок у галузі теорії приватного права. Більша частина з них була опублікована. Деяка - навіть встигла застаріти, а відтак була переглянута, змінена і доповнена.

Врешті, наше бачення сутності приватного права було викладене у 2014 році в узагальнюючій (як ми тоді вважали) книзі «Приватне право як концепт: пошук парадигми». Але, думаючи так, ми помилялись: Виклики інформаційного суспільства, перед якими наразі опинилась цивілістика, вимагає повернення, нових звернень до методологічних проблем приватного права. Стало ясно також, що в одну книгу вмістити, хоча б основні положення пошуку і визначення сучасної парадигми приватного права, неможливо.
 

Так виникла ідея підготувати кількатомне видання, присвячене концепту «ПРИВАТНЕ ПРАВО» - від його формування до сучасної парадигми (включивши до нього, як уже видані раніше, але оновлені праці, так і новітні дослідження), яку підтримав Володимир Михайлович Зубар, зусиллями якого світ побачило чимало цікавих видань у галузі юриспруденції. Принагідно зазначимо, що у 2019 році виповнюється 20 років з часу першої монографії, підготовленої нами у співавторстві - «Рецепції приватного права - парадигма прогресу». - Кіровоград (Кропивницький), 1998 р. Такий сприятливий збіг обставин відіграв вирішальну роль у реалізації нашого проекту.

Відповідно до авторського задуму перший том, що пропонується увазі читачів, присвячений дослідженню Витоків приватного права. Слід зауважити, що сюди включені результати досліджень минулих років, але з тими змінами, що відображають теперішнє бачення нами сутності цього процесу. При висвітленні положень Римського права використані фрагменти підручника «Римське право», підготованого у співавторстві з видатним романістом, цивілістом і чудовою людиною - Панасом Андроновичем Підопригорою. Таке рішення є даниною пам’яті нашого старшого товариша, а крім того, зумовлене тим, що згаданий підручник, виданий у 2003 році, набув певної популярності у тих, хто вивчає римське право, і неодноразово перевидавався (не завжди з відома авторів), що дає підстави сподіватись на практичну доцільність такого рішення.

Структура Першого тому визначена таким чином, аби, почавши зі з’ясування того, що мається на увазі під «концептом», «правом», «приватним правом», «правовою системою», «правовими традиціями» і характеристики явища, котре ми називаємо «концептом приватного права», затим перейти до характеристики підґрунтя генезису приватного права, як елементу Західної культури (цивілізації), передумов та перебігу його формування, характерних рис первісного концепту приватного права - Римського приватного права. При цьому, на відміну від наших попередніх публікацій, присвячених проблемам приватного права, тут значна увага приділена характеристиці публічного правопорядку у Стародавньому Римі, оскільки з часом усе більш очевидним стає, що без існування відповідного механізму впровадження ідей приватного права у суспільну свідомість (формування правосвідомості) є надто утрудненим.

Разом із тим, ми не торкались питань розуміння приватного права, як концепту сучасності, маючи на увазі, що то є темою окремого дослідження.

Стосовно слововживання варто зазначити таке. Ми виходимо з того, що мають бути враховані як традиції написання тих чи інших термінів, назв, імен тощо, так і сучасні тенденції у цій галузі, які полягають у прагненні максимально точно передати звучання оригіналу. Тому вживається «Єринг» замість «Ієринг», «Теодора» замість «Федора», «Анрі» замість «Генріх» (щодо французьких імен), «Генрі» замість «Генріх» та «Джон» замість «Іоан», Джеймс» замість «Яків» (щодо англійських), Вільям і Гійом поряд з Вільгельм і т.д. Разом із тим, використовуються, хоча й неточні, але традиційно уживані найменування Париж, Рим, Відень, Мюнхен.

І ще одне. Ми прагнули зробити цю книгу такою, щоб у ній достатньо аргументовано була викладена наша позиція. Водночас, нам не хотілося, аби вона вийшла нудною. Тому ми додавали матеріали, які нам здавалися цікавими і такими, що можуть закликати до продовження дискусії.

Для зручності ознайомлення з текстом і відповідно до загальних тенденцій у галузі оформлення наукового апарату ми використали спрощену систему посилань на джерела.

Що з цього вийшло, судити читачам.

Будемо раді продовжити обговорення цієї надзвичайно цікавої проблематики, як з однодумцями, так і з опонентами.