Рішення органів місцевого самоврядування в механізмі правового регулювання земельних відносин

Представлена на розсуд читача монографія є результатом кандидатського дисертаційного дослідження Н.О. Кузьменко, науковим керівником якої мені випала честь виступити. Обговорення під час публічного захисту дисертації Н.О. Кузьменко, який відбувся наприкінці березня 2018 року, підтвердило надзвичайну актуальність теми роботи, а також засвідчило зацікавленість науковців основними результатами дослідження. Сподіваюся, що низка положень даного дослідження започаткують наукову дискусію.

Вважаю за доцільне звернути увагу на одне з найбільш дискусійних, і водночас найбільш цікавих положеннях роботи - підході, який кваліфікує рішення органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у власність чи користування лише як етап у процесі формування волевиявлення власника щодо розпорядження земельною ділянкою, а не як акт, який сам по собі породжує якісь права і обов’язки і тому може бути предметом оскарження чи оспорювання. Частиною цієї позиції є кваліфікація рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність у процесі безоплатної приватизації у поєднанні із заявою зацікавленої особи як правочину. На мій погляд, це дуже важливий висновок, який навряд чи буде сприйнятий однозначно. Втім, реалізація саме такого підходу дозволила б вирішити багато проблем, які на сьогодні існують у правозастосуванні, зокрема, питання щодо визначення підвідомчості спорів, пов’язаних із наданням у користування чи передачею у власність земельних ділянок органами місцевого самоврядування. Застосування вищезазначеного підходу дозволило б відмовитися від окремого розгляду цілих категорій спорів, які вимагають значних ресурсів і сторін, і держави на їх вирішення - окремого оспорювання рішень про надання у власність або у користування земельних ділянок при тому, що безпосередньою підставою для виникнення чи то права власності, чи то права користування насправді є правочин. Реалізація запропонованої Н.О. Кузьменко позиції дала б можливість застосувати відпрацьоване законодавство і правозастосовну практику щодо недійсності правочинів до вирішення відповідних конфліктних ситуацій.

Також хотів би звернути увагу на положення щодо повсюдності місцевого самоврядування. Безсумнівно, надзвичайно важливим для розвитку нашої держави та покращення життя кожного громадянина України є зміцнення місцевого самоврядування. І хоча напрямок на децентралізацію визнаний у нашій державі стратегічним, але, на жаль, поки що не можна вважати, що є якийсь чіткий план, яким чином можна цього досягнути. Законодавчі ініціативи у сфері земельних відносин, які спрямовані на децентралізацію та зміцнення місцевого самоврядування, на мій погляд, є сумнівними. У зв’язку з цим хочу відмітити, що у дослідженні Н. О. Кузьменко як альтернатива сумнівним «точковим» рішенням, які сьогодні розглядаються парламентом, обгрунтовано пропонується забезпечити повсюдність місцевого самоврядування. Комплекс положень даної роботи, які пов’язані з реалізацією принципу повсюдності, заслуговують на увагу.

Вважаю, що сформульовані Н. О. Кузьменко положення збагатять вітчизняну правову доктрину та можуть стати основою для подальшого розвитку законодавства України і практики його застосування. При цьому якнайшвидша імплементація висновків, що пропонуються Н. О. Кузьменко, у законодавство та правозастосовну діяльність, на мою думку, здатна справити істотний позитивний вплив на земельні правовідносини і життя нашої держави в цілому. Впевнений, що публікація даної монографії буде сприяти досягненню даної цілі.

А. М. Мірошниченко, д.ю.н.,проф.,
професор кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
член Вищої ради правосуддя