Правові висновки Верховного суду у кримінальному судочинстві після реформи правосуддя
- Автор
- Іншин М.І., ещё 5
- Издательство
- ЦУЛ
- Год издания
- 2020
- Переплет
- мягкий
Аннотация
Зміст збірника подано з урахуванням останніх змін до чинного законодавства України. Також читачам пропонуються матеріали довідкового та методичного характеру. Читать далее
- Самовывозбесплатно
- Нова Поштаот 65 грн.
- Курьер Нова Поштаот 90 грн.
- Онлайн-оплата
- єПідтримка
- Наличные при получении
- Терминал/наличные при самовывозе
- Оплата по счету (для юридических лиц)
Зміст збірника подано з урахуванням останніх змін до чинного законодавства України.
Також читачам пропонуються матеріали довідкового та методичного характеру.
Як відомо внаслідок реформи правосуддя 2016-2017 років в Україні суттєвих перетворень зазнала сама судова система України, яка перейшла на триланкову схему відправлення правосуддя, що мало наслідком ліквідацію системи Вищих спеціалізованих судів (ВАСУ, ВГСУ та ВССУ), а Верховний Суд (окрім іншої назви) зазнав кардинальних організаційних, методичних і ідеологічних новацій.
Що стосується судочинства кримінального, то наразі у складі Верховного Суду працює Касаційний кримінальний суд (нарівні з Касаційними судами інших судочинств). Звертаємо увагу, що однією з важливих інституційних новел процесуального права є запровадження в складі Верховного Суду Великої Палати ВС. Ця структура є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду. При цьому Велика Палата ВС:
- у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;
- діє як суд апеляційної інстанції у справах, що були розглянуті Верховним Судом як судом першої інстанції;
- аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;
- здійснює інші повноваження, які визначені законом.
Звертаємо Вашу увагу, що згідно з п. 7 § 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-УІ1І суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати ВС, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Ч. 5 ст. 434-1 КПК України встановлює ще одну підставу для розгляду провадження Великою Палатою ВС. Так, суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати ВС, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Саме таким чином і формуються правові висновки Великої Палати ВС.
Зауважимо - на сьогодні немає в доктрині процесуального права спільної точки зору і досі точаться серйозні дискусії щодо можливості визнання правових позицій ВС джерелом права. Але у цьому виданні ми не будемо наводити доказів «за» чи «проти», а просто ознайомимо читачів з цими самими правовими позиціями як Касаційного кримінального суду Верховного Суду, так й Великої Палати Верховного Суду у справах кримінального судочинства.
З цього приводу слушну думку висловили Дригваль Н.П., кандидат юридичних наук, та Монастирська В.Ю., студентка II курсу магістратури юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, як автори статті у «Віснику кримінального судочинства» (№ 2/2018), яка називається «Верховний Суд у кримінальному процесі: системна реформа чи проста зміна назви?»:
«Ураховуючи, що рішення ЄСПЛ є законодавчо визнаним джерелом права в Україні, теоретичні дискусії щодо того, чи є позиції ВС джерелом права, мають досліджуватися в іншому ракурсі: в будь-якому випадку ВС як свого роду «центр уніфікації» практики правозастосування впливає на стабільність, передбачуваність та ясність застосування норм права, а тому необгрунтований відступ від власних правових позицій вже на рівні ЄСПЛ визнається порушенням Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 р.
Якщо звертатися до чинного законодавства, то відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діячьності нормативно-правовий акт, котрий містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, чинне законодавство зобов ’язує суди та інші органи правозастосування враховувати правові позиції ВС (хоча межі такого «враховування» та можливість відступу від правових позицій законодавчо не встановлені, на відміну від попереднього Закону України «Про судоустрій та статус суддів», який дозволяв у окремих випадках відступати від правових позицій (на той час ще Верховного Суду України)».
- Автор
- Іншин М.І., Журавльов Д.В., Дрозд О.Ю., Чижмарь К.І., Копотун І.М., Журавель В.І.
- Издательство
- ЦУЛ
- Тип издания
- Сборник статей
- Год издания
- 2020
- Количество страниц
- 512
- ISBN
- 978-611-01-1371-7
- Переплет
- мягкий
- Язык
- украинский
- Вес
- 0.7 кг
- Формат
- 145х200 мм
- Тираж
- 100