Адміністративно-правові засади протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні

Розбудова сучасної правової держави вимагає докорінного реформування усіх сфер економічного, політичного та суспільного життя, яке неможливе без активізації процесів євроінтеграції, впровадження сучасних демократичних принципів європейської моделі побудови суспільства, утворення міцної та стабільної інституційної системи охорони й захисту прав і законних інтересів громадян, а також забезпечення чіткого і злагодженого функціонування усіх без винятку правових інститутів. Одним із них є нотаріат, який на сьогодні по праву визнається основоположною складовою економічної структури будь-якої цивілізованої держави, а також специфічним правозахисним інститутом державної гарантії дотримання законності прав та законних інтересів громадян.

З часу проголошення незалежності України триває процес еволюційно послідовного удосконалення сфери надання нотаріальних послуг. І нотаріат сьогодні - це повноцінний самостійнозначущий публічно-правовий інститут, що виконує цілу низку правозахисних і правозастосовних функцій. Він не лише забезпечує захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, але також створює умови для стабільного цивільного обороту, мінімізує навантаження на судову систему завдяки зменшенню кількості цивільно-правових спорів, підвищує рівень правової освіти населення тощо. Складність завдань, які покладаються на нотаріусів, важливість та юридична значимість вчинюваних ними нотаріальних дій обумовлює підвищені вимоги до рівня їх професійної компетентності, а також вимагає від них дотримуватись високих морально-етичних принципів та установок, достатніх для забезпечення як особистого авторитету, так і довіри до інституту нотаріату в цілому.

Нотаріус має бути взірцем чесності та порядності, бути гарантом законності та легітимності. Однак, останніми роками процес надання нотаріальних послуг все частіше супроводжується порушеннями прав та законних інтересів громадян. При цьому в загальній структурі таких порушень відмічається тенденція збільшення частки тих , що вчинені з корисливих мотивів і спрямовані на отримання неправомірної вигоди чи задоволенн бистих потреб. Зазначена обставина призвела до перегляд теми суб’єктів, на яких поширюються антикорупційні обмеження та заборони, включення до неї нотаріусів, а також віднесе] до переліку суб’єктів відповідальності за корупційні праве шення та правопорушення, пов’язані з корупцією.

Водночас, такий крок, незважаючи на його прогресивні рактер і схвальну оцінку вітчизняними і зарубіжними експертами, не приніс очікуваних результатів. У деякій мірі це можі яснити і недостатньо ефективною роботою спеціально уп важених суб’єктів у сфері протидії корупції, і високим рівне румпованості судової системи, і недоліками та прогалинам! ного законодавства тощо. Однак, в якості однієї з основний чин у даному випадку необхідно розглядати невідповідність повноважень, якими законодавець наділив нотаріуса, обов’язкам, які він повинен виконувати, а також тим антикорупційним обмеженням і заборонам, яких він повинен дотримуватись.

На відміну від корупції в органах державного управління корупція в нотаріаті має одну специфічну особливість: вона може бути практично повністю ліквідована, оскільки в її основі лежать, переважно, суб’єктивні чинники, такі як низький рівень правової свідомості та правової культури нотаріусів, недостатній професійний рівень, прагнення до незаконного збагачення. У зв’язку з цим, формуючи стратегію протидії корупції в нотаріаті, за основу необхідно брати саме ті механізми, які спрямовані на ліквідацію детермінант суб’єктивного порядку. І основне серед них відводиться інституту адміністративної відповідальності нотаріуса за правопорушення, пов’язані з корупцією.

Викладене вище обумовлює необхідність і практичну значимість проведення ґрунтовного наукового аналізу механізму протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг в розріз сприйняття як об’єкту саме адміністративно-правового регулювання. Водночас, вимушені констатувати, що даний напрям корупційної діяльності на сьогодні залишається практично не дослідженим. Цьому сприяє і усталений стереотип другорядної ролі інституту адміністративної відповідальні превентивному антикорупціиному механізмі, і численні прогалини та суперечності законодавчого регулювання процедури розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, і низька ефективність накладених за такі порушення санкцій. Як наслідок, спеціально уповноважені органи у сфері протидії корупції не проявляють належної активності щодо здійснення контролю за дотриманням нотаріусами передбачених Законом України «Про запобігання корупції» превентивних антикорупційних обмежень і заборон, а також не вживають належних заходів реагування на виявлені порушення.