Безпека космічної діяльності: правові засади

Запущений у жовтні 1958 р. у Радянському Союзі перший штучний супутник Землі поклав початок космічної ери. Біля витоків практичного освоєння космічного простору стояв видатний вчений житомирянин С. П. Корольов. Під його керівництвом було запущено перший штучний супутник Землі, здійснено перші польоти людині у космос, а також безпілотні польоти до Місяця та інших найближчих до Землі планет Сонячної системи.

З космосом тепер пов’язане розв’язання багатьох глобальних і національних проблем супутникових телекомунікаційних і інформаційних систем, дистанційного зондування Землі, клімату і стихій них лих, екології і природокористування, охорони здоров’я і космічного туризму тощо. Важливе значення також мають проблеми забезпечення безпеки космічної діяльності.

У зв’язку з розширенням космічної діяльності на навколоземнії орбіті вже побували близько 600 землян. Космічними державам виконано близько 280 запусків пілотованих космічних апаратів з екіпажами на боргу. З 2000 р. успішно працює орбітальна Міжнародна космічна станція, яка виконує космічні дослідження силами міжнародних екіпажів.

Україна входить до складу провідних космічних держав світу, зокрема, за кількістю запущених у космос ракет-носіїв. За роки незалежності українськими ракетоносіями було здійснено понад 100 космічних запусків, виведено на орбіту понад 200 космічних апаратів. Активним суб’єктом дослідження космічного простору є Національна академія наук України, яка відзначає свій 100-річний ювілей. У Академії діє Інститут космічних досліджень. До відповідних наукових розробок долучені також інші академічні науково-дослідні інститути, Головна астрономічна обсерваторія НАН України тощо.

Функції координації відповідних академічних досліджень виконує Рада з космічних досліджень НАН України, очолювана Б. Є. Патоном.

Найбільш надійним засобом регулювання суспільних відносин, пов’язаних із дослідженням і використанням космосу, є міжнародне і національне космічне право. В Україні формування цієї галузі фактично почалося після проголошення незалежності. Сьогодні дану галузь складають ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори з космосу. Закон України «Про космічну діяльність», а також понад 100 інших законів, указів, урядових постанов і розпоряджень. Значну частину цих актів складають акти, якими регламентуються відносини у сфері безпеки космічної діяльності. Базовою в Україні установою для теоретичного дослідження проблем міжнародного і національного космічного права є НАН України. У складі Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України з 2013 р. діє відділ космічного і екологічного права, а при Президії НАН України утворений у 1998 р. за ініціативою Б. Є. Патона Міжнародний центр космічного права.

На базі цих установ формується українська школа космічного права. Центр здійснює юридичний супровід Національної космічної програми України, під гримує тісні контакти з Державним космічним агентством України. Співробітниками Центру підготовлено і опубліковано ряд монографічних праць з проблем міжнародного і національного космічного права, перший в Україні підручник «Космічне право», унікальний 5-томний збірник «Космічне законодавство країн світу». Науковці відділу і Центру забезпечують представництво України у міжнародних космічних організаціях.

Зроблені останнім часом кроки по розширенню і поглибленню академічних наукових досліджень космічної проблематики водночас не є достатніми. Сучасні космічні технології пов’язані з низкою ризиків, загроз та викликів, що створюють небезпеку як дія населення Землі, так і для космічного простору. Для використання космічного простору з будь-якою метою джерелами небезпеки є наземна та космічна інфраструктура (зокрема космодроми, місця виробництва і випробування космічних апаратів та їх падіння), а також самі ці апарати у польоті, у тому числі відпрацьовані, що перетворилися на техногенне «космічне сміття».

Виділяють також екологічні чинники, які впливають як на земне, енергії, що застосовуються в космічній діяльності. Загрози цій діяльності нерідко пов’язані також з невдалими запусками, аварійними ситуаціями, що виникають як на Землі, так і в її атмосфері, у Світовому океані й у космічному середовищі.

Істотні загрози виникають від військової космічної діяльності. Вона супроводжується такими викликами, як можливість застосу¬вання сили чи погрози силою щодо космічних апаратів у польоті, проти супутникових систем чи використання із космосу зброї для знищення, пошкодження чи порушення нормального функціонування об’єктів на поверхні Землі чи в її повітряному просторі, випробування в космічному просторі різного роду озброєнь тощо.

Забезпечення безпеки космічної діяльності пов’язане з усуненням цих та інших ризиків і загроз як на міжнародному, так і на національ¬ному рівнях. Важливо об’єднати зусилля усіх держав, заінтересованих у реалізації проектів дослідження і використання космічного простору. Цього можна досягти не інакше, як через підвищення ролі міжнародного права і національного законодавства в регулюванні відповідних суспільних відносин, підвищення відповідальності юридичних і фізичних осіб за стан космічного надбання.

Саме на це й спрямоване дане наукове дослідження. Воно стосується сучасного стану і перспектив розвитку міжнародно-правового та національно-правового регулювання відносин, пов’язаних із забезпеченням безпеки космічної діяльності. Автори намагалися охопити усі види загроз від космічної діяльності як у цивільній, так і військовій сферах. Ними також сформульовані висновки і пропозиції, що стосуються удосконалення систем міжнародного права та національного законодавства у сфері дослідження і використання космічного простору.