Імплементація міжнародних стандартів у сфері дотримання і захисту прав людини в правову систему України

В різні історичні епохи поняття, зміст та об’єм прав і свобод людини не були однаковими. Ще до початку 20-го століття, права людини регулювались виключно внутрішньодержавним правом, держави - учасники міжнародних відносин виходили з того, що ці питання відносяться до їх внутрішньої юрисдикції.

У сучасному світі, коли проблема прав людини вийшла далеко за межі окремої держави, виникла необхідність у створенні універсальних міжнародно-правових стандартів, які також визнаються як основні права людини. Ці стандарти відображені у низці важливих міжнародно-правових актів, що встановили загальнолюдські норми прав та інтересів особи, визначили ту межу, за яку держава не може виходити. Таким чином, права людини стали об’єктом регулювання не лише окремої держави, а й міжнародного співтовариства.

Дане видання є першою колективною спробою осмислення сутності, та усвідомлення змісту забезпечення реалізації прав людини в Україні у відповідності з міжнародно-правовими стандартами. В ньому викладені основні питання, які, зазвичай, досліджуються професорсько-викладацьким складом і розглядаються в навчальних курсах та спецкурсах кафедри конституційного права та правосуддя ОНУ імені І. І. Мечникова. До них відносяться такі проблеми, як: розвиток ідеї забезпечення прав людини в концепції природного розуміння прав і свобод; конституційно-правовий статус особи у національному і міжнародному праві; адвокатура та нотаріат в системі юридичних механізмів захисту прав і свобод людини; роль спеціалізованих органів конституційного контролю в здійсненні захисту прав людини; національний та міжнародний захист прав окремих категорій осіб та ін. Зазначені питання викладені як на основі наукових розробок українських та зарубіжних вчених, так і аналізу діючого зарубіжного і українського законодавства, а також міжнародних угод з прав людини.

Хочеться сподіватися, що видання пропонованої монографії нагадає нам усім про виняткову роль ст. З Конституції України, в якій зазначено: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю... утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Визначивши природні права людинияк найвищу соціальну цінність Україна, тим самим, приєдналась до європейського і світового бачення цього питання, закріпила його загальнолюдське вирішення як обов’язкове для держави і для всіх інших учасників суспільних відносин.

Автори монографії звертають увагу на те, що дослідження не містить спеціального розділу щодо імплементації міжнародних стандартів у сфері дотримання і захисту прав людини в правову систему України, натомість ці питання частково розглядаються в окремих структурних розділах даної наукової роботи. На думку авторів, складність розв’язання цих проблем заслуговує на більш зосереджену увагу й аналіз, тим більше, що взаємозв’язок і взаємозалежність міжнародного і внутрішньодержавного права, їх вплив на становище людини в сучасному світі стає все більш значущим за своєю природою.

Монографія підготовлена напередодні 70-ї річниці прийняття Генеральною Асамблеєю ООН загальної декларації прав людини. Тому, особливо важливою метою роботи автори вважають прагнення збільшити усвідомлення необхідності забезпечення прав людини усіма зацікавленими сторонами, зокрема і самою людиною. Зрештою, що, на думку колективу авторів, найбільш важливо, дослідження має на меті сприяти розширеному баченню про те, що короткі формулювання статей Конституції мають велике самостійне значення в повсякденному житті кожної людини.

Автори вважають своїм приємним обов’язком висловити вдячність доктору юридичних наук, професору Скрипнюк В. М., доктору юридичних наук, доценту Карабін Т.О. та доктору юридичних наук, професору Миколенко О. І. за зауваження та побажання, висловлені в своїх рецензіях.

З повагою, від авторського колективу,

З.В. Кузнєцова