Начатки трудового права. Лекція 10. Індивідуальні трудові спори

Вирішення індивідуальних трудових спорів - це сукупність матеріальних та процедурних відносин, правове регулювання яких потребує окремої уваги.

Зміст Лекції 10 складають питання, предметом кожного з яких є умовно самостійні складові частини. Для їх аналізу та вивчення варто використати загальні джерела, зокрема: Кодекс законів про працю, Закон від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення», Закон від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці», Закон від 1 липня 1993 року № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди», Закон від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закон 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», Закон від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та інші нормативні акти.

Для ілюстрування практики вирішення трудових спорів в нагоді стануть акти судових органів, а саме: узагальнення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду від 6 листопада 1992 року N9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у постанові Пленуму Верховного Суду від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», у постанові Пленуму Верховного Суду від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», у постанові Пленуму Верховного Суду від 24 грудня 1999 року N13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Спеціальні науково-практичні джерела, присвячені загальним та окремим питанням вирішення трудових спорів, подано в окремих розділах Лекції 10.