Новели кримінального законодавства України, прийняті в умовах воєнного стану

Збройна агресія РФ проти України, черговий етап якої розпочався 24 лютого 2022 р., поставила на порядок денний необхідність розв’язання низки злободенних проблем, пов’язаних із цієї подією. Адже реалії сьогодення потребують активізації зусиль усього суспільства для боротьби з окупантами. Причому йдеться не лише про питання суто військового характеру, а й чимало інших проблем, зокрема щодо адаптації національного законодавства до умов і викликів воєнного стану. Створення правового механізму для належного реагування держави на збройну агресію проти України, її виправдовування, державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, несанкціоноване поширення військово значущої інформації, незаконне використання гуманітарної допомоги тощо – це по суті один із важелів відсічі зазначеній агресії.

З моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну ухвалено (на момент підготовки цього видання до друку) 13 окремих законів, якими внесено понад 20 змін до КК, серед яких:

1) нова обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння, – виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 43¹ КК) і виключення кримінальної відповідальності цивільних осіб за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України;

2) новий вид звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого (ст. 84¹ КК);

3) зміни до статей Загальної частини КК, які вплинули на застосування окремих кримінально-правових заходів (ч. 5 ст. 49, абз. 5 ч. 1 ст. 55, ч. 4 ст. 68, ч. 5 ст. 74, ч. 4 ст. 86, ст. 96³ КК);

4) визнання воєнного та надзвичайного стану обставинами, що впливають на кваліфікацію (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 113, ст. 114²,частини четверті статей 185–187, 189, 191, ч. 3 ст. 201², ч. 5 ст. 361 КК);

5) криміналізація нових суспільно небезпечних діянь і диференціація кримінальної відповідальності за наявні посягання шляхом доповнення КК статтями 111¹ «Колабораційна діяльність», 111² «Пособництво державі-агресору», 114² «Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану», 201² «Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги», 435¹ «Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю», 436² «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників»;

6) посилення кримінальної відповідальності за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж (ст. 361 КК).

Деякі з відповідних законодавчих змін дістали неоднозначну оцінку в правничій спільноті, ставши предметом жвавих дискусій у публікаціях М.С. Бондаренко, З.А. Загиней-Заболотенко, В.М. Киричка, О. Г. Колба, О. О. Кравчука, О. В. Кришевич, О. І. Матюшенко, Д. Г. Михайленка, В. О. Навроцького, Ю. А. Пономаренка, М. А. Рубащенка, Н.О. Симоненко, Л.Ю. Тімофєєвої, В.І. Тютюгіна, М.І. Хавронюка та ін. Правотворчі та правозастосовні проблеми, пов’язані з «воєнними» новелами КК, досліджували й автори цього коментаря.

З-поміж питань, пов’язаних із «воєнними» новелами КК, теоретики та практики передусім звертають увагу на пом’якшення кримінальної відповідальності за окремі вияви колабораційної діяльності, які раніше кваліфікували як державну зраду, відмежування останньої від складів суміжних кримінальних правопорушень, співвідношення окремих форм колабораціонізму й виправдовування збройної агресії РФ, доцільність доповнення КК забороною, присвяченою незаконному використанню гуманітарної допомоги, надмірне посилення караності окремих злочинів (передусім проти власності), вчинених в умовах воєнного або надзвичайного стану, тощо.

Частину зазначених проблем можна розв’язати шляхом тлумачення кримінально-правових норм. Тут доречно пригадати висловлювання В. О. Навроцького: «…навіть досконалий закон потребує тлумачення, як передумови правильного застосування. Тлумачення може і має стати засобом подолання неясностей, суперечностей закону. Давайте будемо не вишукувати в КК та КПК того, що перешкоджає їх застосуванню, а навпаки, пропонувати шляхи виходу із законодавчих колізій. І тлумачити так, щоб було згідно з рекомендацією одного недоброї пам’яті державного діяча: “Друзям – все, ворогам – закон”. Для наших воїнів і співвітчизників шукати обґрунтування правомірності їх дій зі знищення ворога, для загарбників – обґрунтування того, що кожен їхній крок українською землею становить злочин. І єдиний спосіб уникнути кримінальної відповідальності в Україні – скоріше й назавжди згинути».

Щоправда, одним тлумаченням не обійтися – потрібні кваліфіковані зміни до КК. Ми поділяємо думку М.І. Хавронюка стосовно того, що ситуація засвідчує потребу у створенні робочої групи, яка мала б підготувати проєкт Закону про внесення змін до КК з метою виправлення допущених помилок. Такий законопроєкт слід ухвалити з огляду на позиції експертів і в режимі двох читань.

Необхідність тлумачення норм кримінального законодавства, істотно зміненого в умовах воєнного стану, подолання юридичних колізій та зумовлених ними складнощів правової кваліфікації діянь зрештою спонукала до підготовки цього коментаря. Його автори, ураховуючи здобутки кримінально-правової науки та матеріали правозастосовної практики, пропонують власне бачення змісту змінених кримінально-правових норм, зокрема тлумачення термінології та підходів до кримінально-правової кваліфікації. Пропонований увазі читача коментар містить результати наукових пошуків у спробі сформулювати підґрунтя для правильного застосування законодавчих положень і визначити шляхи подолання наявних правових суперечностей.

Сподіваємося, що цей науково-практичний коментар буде корисним для суддів, прокурорів, слідчих, дізнавачів, адвокатів, військовослужбовців, науково-педагогічних і наукових працівників, здобувачів вищої освіти, а також усіх, хто цікавиться питаннями сучасного кримінального права України.

Висловлюємо щиру вдячність рецензентам – докторам юридичних наук Пономаренку Юрію Анатолійовичу та Шаблистому Володимиру Вікторовичу – за слушні зауваження, урахування яких сприяло поліпшенню якості видання.