У монографії висвітлюються актуальні проблеми забезпечення захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави. Досліджується розвиток права на життя, встановлюються межі захисту такого права та умови, за яких це право набуває відносного характеру.
Аналізуються обставини правомірного обмеження права на життя, а також шляхи подолання нормативних і практичних колізій, напрями і перспективи вдосконалення міжнародних і національних механізмів захисту такого права.
Спираючись на принципи необхідності, пропорційності й обережності порівнюються режими захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави.
З’ясовується стан захисту права на життя в Україні на прикладі подій 2013-2014 років на Майдані Незалежності під час Революції гідності, збройного конфлікту між РФ та Україною. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства з розглянутих питань з метою посилення захисту права на життя на території України.
Розраховано на науковців, викладачів, працівників правоохоронних і судових органів, адвокатів, студентів юридичних закладів вищої освіти, а також усіх, хто цікавиться питаннями міжнародного права.
Життя є передумовою реалізації всіх прав і свобод людини. Право на життя є наріжним каменем міжнародного права прав людини: воно закріплене в усіх основних і деяких спеціалізованих договорах з прав людини, а також є частиною загального міжнародного права. Незважаючи на це, воно дотепер має відносний характер і за певних юридичних і фактичних умов, може бути правомірно обмеженим. Однак на практиці головною загрозою і перешкодою для реалізації цього права стають збройні конфлікти й ситуації насильства всередині держави. Як показали Революція Гідності і збройний конфлікт, що нині триває в Україні, право на життя в умовах війни і внутрішнього насильства майже беззахисне.
Якщо вести розмову про забезпечення права на життя під час збройних конфліктів, то в цій сфері точаться наукові дискусії й існують неабиякі суперечності, висловлюються різні думки: від заперечення існування такого права під час війни до протилежного. Рішення міжнародних і національних судів щодо дотримання права на життя під час збройних конфліктів також не завжди вносять ясність, оскільки часто вони викликають критику з боку науковців і стають підставою погроз для урядів припинити участь у міжнародних механізмах захисту прав людини.
У ситуаціях, що не досягають рівня збройного конфлікту, а саме в масових акціях протесту, внутрішніх заворушеннях, право на життя також перебуває в значній небезпеці. Здавалося б, у цих ситуаціях внутрішнього насильства це право мусить бути захищенішим з правового боку, однак на практиці воно часто порушується, а отже, механізми його захисту потребують удосконалення.
30 жовтня 2018 р. Комітет з прав людини ООН ухвалив Загальний коментар №36 до ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де намагався розв’язати головні проблеми, пов’язані із захистом права людини на життя. Але, незважаючи на прийняття такого важливого акта, багато питань все одно залишаються відкритими.
З огляду на це виникла нагальна потреба в дослідженні міжнародно-правового забезпечення права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави.Актуальність теми роботи зумовлюється такими положеннями:
а) наявність суттєвих суперечностей, неоднозначність і неоднорідність у нормативній і судовій регламентації права на життя потребують усебічного і комплексного аналізу механізму його забезпечення, надання пропозицій щодо уникнення суперечностей, оскільки це дасть змогу заповнити прогалини, подолати колізії правового регулювання і гарантувати дотримання цього права;
б) у межах вітчизняної науки немає комплексного дослідження проблеми міжнародно-правового забезпечення права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави. Завдання роботи - вивчити якомога глибше сутність цього права і запропонувати шляхи підвищення ефективності його правового забезпечення в таких умовах;
в) наявність в Україні значної кількості прикладів суттєвих порушень права на життя під час подій на Майдані Незалежності під час Революції Гідності 2013-2014 років, збройного конфлікту між РФ та Україною є зайвим підтвердженням важливості цього дослідження, а його результати вплинуть на стан правового забезпечення й сприятимуть розв’язанню багатьох практичних проблем, а отже, комплексний і системний теоретичний аналіз права на життя матиме велике значення для розвитку української науки міжнародного права і практики його застосування.
г) проблема забезпечення захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави має багатоаспектний і комплексний вимір, саме тому результати цього дослідження дозволяють встановити межі захисту такого права, умови, за яких життя людини набуває відносного характеру, обставини правомірного обмеження права на життя людини, а також їхні особливості, які дозволяють захистити таке право на практиці, визначити шляхи розв’язання нормативних і практичних суперечностей, напрями і перспективи подальшого розвитку міжнародних і національних механізмів захисту такого права і їх взаємодію між собою.
Окремі проблеми регламентації і захисту прав людини в цілому і права людини на життя зокрема досліджувалися когортою вітчизняних і зарубіжних фахівців, серед яких слід згадати М. Буроменського, А. Гавердовського, О. Мірошніченко, В. Русинову, М. Савригу, Е. Давіда (Е. David), Л. Досвальд-Бек (L. Doswald-Веск), Д. Крецмера (D. Kretzmer), Н. Мельцера (N. Melzer), М. О'Коннелл (М. О’Соrrell), В. Шабаса (W. Schabas), Г. Гастейгера (G. Gasteyger), Н. Любелла (N. Lubell), Дж. Райта (J. Wright), М. Сассолі (М. Sassoli), Ф. Елстона (Р. Аlston), В. Парке (W. Parks), М. Мілановича (М. Мilanovic), Д. Шелтон (D. Shelton), І. Парка (І. Раrk), X. Рассел H. Russell), Е. Уікс (Е. Wicks), І. Сандоза (I. Sandoz), Ю. Трестера (Y. Trester), Л. Олсон (L. Olson), Ж. Пікте (J. Pictet), А. Якобсена (А. Jacobsen) та ін.
Метою цієї роботи є встановлення правових меж захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави, особливостей механізмів його забезпечення і режимів захисту такого права. З огляду на мету формуємо основні завдання монографії:
1) установити межі захисту права людини на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави;
2) виявити особливості практики інституційних механізмів у сфері захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави;
3) провести порівняння обсягу захисту права на життя під час збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави в межах воєнної та правоохоронної парадигм, які використовуються задля встановлення режиму найбільшого захисту такого права;
4) з’ясувати зміст позитивних і негативних зобов’язань держав щодо захисту і забезпечення реалізації права на життя в період збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави;
5) визначити особливості законодавства України з питань захисту права на життя в ситуаціях збройних конфліктів і насильства всередині держави.
Об’єктом дослідження виступають міжнародно-правові відносини, що забезпечують захист права людини на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави.
Предметом дослідження є правове забезпечення права людини на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони сприяють подальшому розвитку теорії і практики міжнародного права. Результати роботи щодо аналізу міжнародних універсальних і регіональних нормативних актів, практики міжнародних органів, їхнє порівняння у сфері захисту права людини на життя можуть використовуватись у діяльності міжнародних організацій, правоохоронних органів, а також у юридичних закладах вищої освіти при викладанні таких навчальних курсів, як «Міжнародне право», «Міжнародний захист прав людини», «Міжнародне гуманітарне право» тощо.