Правочини в сфері спадкового права

Спадкове право посідає особливе місце у системі цивільного права. Виникнення права власності і розвиток шлюбно-сімейних відносин у суспільстві зумовили потребу відповіді на запитання щодо долі майна, яке залишається після смерті людини. Протягом тривалого часу спадкове право було найбільш консервативною частиною цивільного права, регулювалося здебільшого імперативними приписами, що практично виключало можливість вчинення правочи-нів у цій сфері. Існувала можливість лише складення заповіту, прийняття спадщини або відмови від неї. Це, звичайно, невиправдано обмежувало свободу учасників відповідних правовідносин.

Із прийняттям ЦК України значно розширюються диспозитивні засади в регулюванні особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Це стосується і регулювання майнових відносин при спадкуванні майна, передусім за законом. Йдеться, зокрема, про можливість зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування шляхом укладення між ними відповідного договору. Крім того, спадкоємцям за законом надане право укладати угоди щодо зміни розміру частки когось із них у спадщині. ЦК України передбачає також можливість укладення спадкового договору, який взагалі був невідомий радянському спадковому праву.

Розширилось коло та зміст правочинів, що вчиняються при спадкуванні за заповітом. Це пов’язано як із закріпленням в ЦК України нових видів заповіту, так і з можливістю укладення договору на управління спадщиною, а також договорів про призначення виконавця заповіту.

Без сумніву, проблеми правочинів в сфері спадкування можуть бути розв’язані виключно у тісному взаємозв’язку із практикою. Тому в роботі широко використано як судову, так і нотаріальну практику.

Сподіваємося, що робота як науково-практичне дослідження буде цікавою для широкого загалу: науковців, практикуючих юристів, викладачів і студентів вищих навчальних закладів.