Приватне право як концепт. Том 2. Пошуки парадигми (до історії питання)

Спочатку коротко про концепцію та особливості змісту другої книги серії праць «Приватне право як концепт».

Дослідивши у першому томі ВИТОКИ КОНЦЕПТУ ПРИВАТНОГО ПРАВА, ми завершили його констатацією того факту, що розуміння приватного права як концепту уперше досконано сформувалося у юриспруденції Стародавнього Риму.

Разом із тим, попри усю повагу до доробку римських правознавців, не мали жодних підстав для припущень, що на цій вершині розвиток права припинився, а відтак мусили присвятити другий том Проекту питанням ПОШУКУ ПАРАДИГМИ ПРИВАТНОГО ПРАВА ЯК КОНЦЕПТУ.

Заманливо було відслідкувати усі етапи такого пошуку: від падіння Риму до сучасності. Однак обсяг матеріалу і складність соціальних процесів, що відбуваються у сучасному світі, зумовив логічне, як нам здається, рішення обмежитись періодом від VI ст., коли відбулася, так звана «кодифікація Юстиніана», у процесі якої фактично був формалізований давньоримський концепт приватного права, до кінця XIX ст., коли протягом Великих кодифікацій цивільного законодавства відбулося законодавче втілення нового бачення приватного права як Європейського концепту. Протягом цього періоду, власне, були закладені підвалини сучасного бачення приватного права (але - тільки «підвалини», а не завершена теорія).

Крім темпоральних рамок, наша розвідка обмежена також територіально, що зумовлено нашою позицією, згідно якій концепт «приватне право» є елементом Західної європейської цивілізації та культурно споріднених з нею цивілізацій. При цьому у питаннях пошуку парадигми приватного права на українських землях ми обмежились тут розглядом «Київських концептів на тлі Візантії». Таке рішення було зумовлене тими міркуваннями, що відповідну проблематику доби після розпаду Київської Русі, доцільно розглядати окремо, враховуючи, по можливості, цивілізаційні рефлексії, політичний, економічний та культурний вплив сусідів, утворення та розпад держав на українських землях.

Оскільки у цьому томі міститься значна кількість згадок про історичні постаті Заходу і Сходу Європи, відомих правознавців тощо, ми, аби звільнити читача від необхідності надто часто зазирати у Інтернет чи довідкові видання, пропонуємо відповідну інформацію у Додатку «Персоналії». Він вийшов чималим за обсягом, однак, сподіваємось, комфортне читання того варте.

Ще одним Додатком, призначеним зробити ознайомлення з наративом книги більш комфортним, є Бібліографія наших публікацій з відповідної проблематики. Ми подумали, що читачам, можливо, буде цікаво порівняти динаміку наших позицій з деяких питань (звісно, там, де вона мала місце), не витрачаючи зайвого часу на пошук публікацій за схожою проблематикою.

Стосовно слововживання зауважимо, що ми, як і раніше, виходимо з доцільності врахування як традиції написання термінів, назв, імен тощо, так і сучасних тенденцій у цій галузі, які полягають у прагненні більш точно передати звучання оригіналу (Єринг, Савіні, Теодора, Анрі, Генрі, Джон, Джеймс, Вільям, Гійом тощо). Водночас, використовуються, хоча і неточні, але традиційно уживані найменування Париж, Рим, Відень, Мюнхен тощо.

І нарешті, ще одне зауваження. При підготовці до видання цього тому ми зіткнулися з проблемою, котра, очевидно, завше виникає при підготовці «підсумкових» збірок праць з використанням публікацій минулих років: включати раніше опубліковані матеріали у незмінному вигляді, модернізувати їх відповідно до нашого теперішнього бачення сутності питання чи взагалі писати все «начисто».

Отже ця книга (як і попередня, і як наступні з цього проекту - крім тих, що стосуватимуться сучасних проблем визначення приватного права як концепту та суміжної проблематики) містить результати досліджень, розпочатих раніше, але приведених у відповідність з нашим теперішнім баченням приватного права як концепту. Відповідним є і стан використаних джерел.