Теоретико-практичні основи захисту конституційних соціальних прав людини і громадянина в Україні

Соціальні права людини і громадянина є структурним елементом усієї системи прав людини і громадянина. Крім того, це також сукупність елементів, об’єднаних в окремі підсистеми. Тому для характеристики особистих прав людини (аби полегшити їх розуміння) потрібно поділити їх на види, що посприяє більш цілісному теоретичному і практичному сприйняттю соціальних прав загалом. У практичному аспекті поділ на види допомагає структурувати поведінку учасників суспільних відносин, пов’язаних із цим систематизованим явищем. Значимість видів соціальних прав залежить саме від держави, яка повинна виконувати, захищати та відповідати за їх дотримання. Крім цього соціальні права мають систематизований зв’язок, пов’язані одні з одним та вважаються наступними за значимістю після особистих (громадянських) прав та свобод.

Міжнародні нормативно-правові акти в сфері забезпечення соціальних прав людини і громадянина відіграють надзвичайно важливу роль. Вони мають специфічне співвідношення з нормативними актами, які забезпечують соціальні права та входять до системи національного законодавств, чим створюють особливий механізм правового регулювання соціальних прав. Національна та міжнародна системи забезпечення соціальних прав взаємодіють між собою і взаємодоповнюють одна одну.

Головним результатом міжнародного регулювання соціальних прав є відповідні стандарти, які регламентують через угоди між державами покращення забезпечення реалізації соціальних прав населення. Формальним вираженням відповідних стандартів є норми, які передбачені нормативно-правовими актами різної юридичної сили та ухвалені різними суб’єктами міжнародної правотворчості.

Міжнародні нормативно-правові акти, які в своїй сукупності утворюють цілісну систему міжнародного законодавства, встановлюють обов’язкові правила поведінки таобов’язки для різних держав. Відповідні норми приймаються на основі ґрунтовних наукових досліджень та аналізу досвіду різних країн, а отже, вони фактично є орієнтирами належного регулювання відповідних відносин, в тому числі щодо забезпечення соціальних прав людини і громадянина.

Основою існування демократичного, соціального суспільства є неухильне дотримання і забезпечення основних конституційних прав і свобод людини та громадянина, основи яких закладені не лише в національних законодавчих актах, а й у ряді міжнародних нормативно-правових документів. Одним із основних завдань держави при реалізації соціально-конституційних прав є насамперед захист людини і громадянина від неправомірних посягань на їх конституційні права, які виступають однією із найвищих соціальних цінностей та основною складовою соціальної безпеки держави. Завдання держави полягає в забезпеченні та створенні законодавчих гарантій конституційних прав людини, передусім економічних, політичних, соціальних, культурних тощо. Закладаючи основи таких прав в нормах права, держава створює механізми, за допомогою яких людина здатна повноцінно існувати в суспільстві, може захистити свої права від неправомірних посягань, реалізовувати свої здібності, отримувати винагороду за виконану роботу.

Вагомість конституційних соціальних прав є цінним елементом життєдіяльності кожного індивіда і їх роль зумовлена тим, що усі зазначені права становлять для суспільства сенс тільки тоді, коли належним чином забезпечують життєдіяльність людини. Особа може втратити сенс свого буття, якщо не може належно забезпечити себе або сім’ю, захистити власні права, тому для держави важливою частиною її діяльності є можливість створити та забезпечити соціальні права на рівні, який достатньо та повноцінно буде реалізовувати конституційні соціальні права людини та громадянина. Мета конституційних соціальних прав є важливим елементом забезпечення основних прав людини та громадянина, що надає особам можливість реалізувати свої соціальні права.