Вибрані промови. Ф.Н. Плевако

Плевако... У пам'яті поколінь він залишився неперевершеним майстром слова, овіяним легендами перемог на судовій ниві.

Федір Никифорович Плевако був прийнятий у повірені присяжні окруїу Московської судової палати 19 вересня 1870 року і дуже скоро став відомим адвокатом. На його виступи люди йшли як на рідкісне видовище, очікуючи дива. Проте на початку його стрімкої кар'єри на нього надійшов донос про те, що він належить до таємного юридичного товариства, яке пропагує серед молоді нові ідеї. Плевако потрапив під поліцейський нагляд, який припинили за кілька місяців за відсутністю доказів. А прихильником нових демократичних ідей в судочинстві та в суспільстві Плевако був завжди. Він працював у часи розквіту суду присяжних у Російській Імперії. Випереджуючи час, Плевако боровся за те, що сьогодні називають верховенством права і справедливості, та за безстороннє правосуддя. Проте був переконаний, що «життя однієї людини дорожче за всілякі реформи».

Плевако ідеально володів сформульованим ще Цицероном трояким покликанням захисту: переконати, зворушити та вмилостивити. Якось Максим Горький, прочитавши новели Василя Стефаника (1871 — 1936), захоплено сказав: «Як коротко, сильно і страшно пише цей чоловік». Цими словами можна охарактеризувати і деякі виступи Плевако. А його дотепні витівки,спритні адвокатські трюки, поєднані з каскадом влучних фраз, зачаровували й запалювали слухачів. Навколо його виступів ходили легенди, якими й сам Плевако вміло користувався.

Плевако міг виступити з тригодинною промовою, захоплюючи своїх слухачів, які заворожено слухали кожне його слово. Але почуття міри ніколи не зраджувало його. І коли ситуація цього вимагала, він умів викласти вбивчу для обвинувачення промову в короткому виступі. Так народжувались легенди. Якось Плевако побився об заклад з фабрикантом Морозовим, що він свою промову умістить у хвилину. Прокурор, дізнавшись, що в суді над священником, який пропив церковне майно, буде брати участь сам Плевако, виголосив багатослівну тривалу промову. Плевако на процесі не поставив жодного запитання, а під час виступу звернувся до присяжних: «Понад двадцять років мій підзахисний відпускав вам гріхи ваші. Один раз відпустіть і ви йому, люди російські!» Присяжні виправдали священника. Тут склалося все: і точний психологічний розрахунок, зорієнтований на побожність присяжних, і контраст з багатослівною промовою прокурора. Плевако не записував своїх виступів, але, готуючись до справи, подумки підшукував влучні фрази, несподівані й переконливі аргументи, повторюючи свій виступ для себе десятки разів. Це та методика, яку рекомендують і сучасні фахівці під час підготовки до виступу. Отже, за кожним виступом Плевако була величезна праця, невидима світу.

Прийомам Плевако навіть у роки відсутності суду присяжних наслідували кращі радянські адвокати, зокрема, Борщевський, Арія. «Адвокат № 1», як його називали, Семен Львович Арія (1922, Донеччина — 2013, Москва), що працював у радянські та пострадянські часи, безумовно, знав праці Плевако. У справі про вбивство чоловіком своєї дружини з ревнощів слідчий встановив, що жінка не давала приводів для звинувачення її у зраді, тому прокурор кваліфікував дії чоловіка як вбивство з хуліганських спонукань. На той час за радянським законодавством за убивство з ревнощів людину можна було засудити на строк не більше 10 років. За вбивство з хуліганських спонукань можна було засудити до 15 років або до смертної кари. Виступаючи в суді, Семен Арія використав несподіване порівняння у стилі Плевако: «Класичним прикладом вбивства з ревнощів є п'єса Шекспіра «Отелло». Там Дездемона теж не давала приводів для ревнощів. Якщо йти за логікою прокурора, то Отелло задушив Дездемону не з ревнощів, а з хуліганських спонукань. Уважаю кваліфікацію злочину прокурором помилковою». І суддя перекваліфікував обвинувачення на вбивство з ревнощів.

Ще одна справа Арії, яку він завершив у стилі Плевако. Якось в Узбекистані С. Арія виступав у кримінальній справі, де партійні органи дали вказівку застосувати смертну кару, хоча за матеріалами справи у підсудного була необхідна оборона або ж перевищення необхідної оборони. У короткій промові С. Арія, звертаючись до двох жінок — народних засідателів, сказав: «Це вбивст во (а смертний вирок за цих обставин буде вбивством) пропонують здійснити вам. Не робіть цього. Це буде чорна справа, яку ви ніколи в житті собі не пробачите. Це вбивство на довгі роки може позбавити вас сну. І якщо вам скажуть, що можливу помилку виправить вища інстанція, не втішайте себе цим. Тому що тільки тут, у суді першої інстанції, представники народу ще можуть вплинути на правосуддя. На всіх інших рівнях правосуддя визначається служивими, залежними не тільки від своєї совісті юристами. Це особисто ви, народні засідателі, візьмете на свої плечі весь тягар відповідальності за неправедну страту. Увесь тягар, а не його частку». Вражені народні засідателі відмовились підписати смертний вирок. Після тяганини, коли вмовити їх не вдалося, вирок переписали і смертна кара не була застосована.

У Верховному Суді України в 2019 році виступав адвокат 3. на захист Н., обвинуваченого за ст. 364-1 ККУ. Захисник вирішив виступити у стилі Плевако: максимально стисло, загостривши увагу суду тільки на одному, але вирішальному факті. Він сказав: «Прокуратура написала касаційну скаргу на ЗО сторінок. Усе, що написано, мало б значення, якби не одна, але важлива деталь, яку забув згадати прокурор. Діяння, передбачене ст. 364-1 ККУ, можна було порушити тільки за заявою або за згодою власника особи приватного права... До того ж статті 364-1 ККУ в редакції 2011 року, яка є антикорупційною, незаконно надали зворотної сили, застосувавши її до відносин, які мали місце у 2008 році. Прошу суд врахувати помилку прокуратури й залишити в силі ухвалу Апеляційного суду про закриття провадження у справі». Адвокат ризикував, не даючи розгорнутих заперечень на касаційну скаргу прокурора. Водночас він вважав, що при наданні заперечень за всіма пунктами касаційної скарги прокурора основні та найбільш важливі доводи можуть розчинитися в багатослів'ї і суд може їх не побачити. Але ризик виправдався і Верховний Суд погодився з адвокатом.

Виступи Ф. Н. Плевако повторити неможливо, проте доцільно використовувати його прийоми, його вміння влучно й коротко висловити основну думку захисту, переконати суд несподіваним порівнянням тощо. Саме так у певних випадках виступають нині адвокати в українському суді присяжних.

Спадщина Ф. Н. Плевако залишається актуальною і сьогодні. Навіть досвідчений адвокат, прочитавши його промови, знайде для себе щось важливе й цікаве. Збірка, яку читач тримає в руках, стане йому в пригоді. Це перше видання промов Ф. Н. Плевако українською мовою.

Ярослав Зейкан, адвокат, партнер юридичної компанії EQUITY.