Якість адміністративно-процесуального законодавства: питання теорії та практики

Актуальність теми. Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначив, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Людиноцентристський вектор законодавчого врегулювання адміністративнопроцесуальних відносин яскраво простежується і у нормах, що закріплюють принципи судочинства, і знаходить своє конкретне відображення у положеннях про те, що суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Разом з тим, аналіз правозастосовчої практики адміністративних судів свідчить про те, що ефективність адміністративно-процесуального законодавства, яка, у першу чергу, підтверджується й досягненням вищезазначених стратегічних завдань, залишається на недостатньо високому рівні. Однією із передумов такої ситуації є рівень якості як окремих процесуальних законів, так і адміністративнопроцесуального законодавства в цілому. Зокрема невирішеними залишаються ті проблеми якості закону, що забезпечують доступність судочинства для пересічних громадян, однозначність, точність та ясність окремих положень адміністративно-процесуального законодавства, послідовність, визначеність, несуперечливість нормативного тексту тощо.

Вказані обставини та аналіз матеріалів правозастосовчої діяльності Європейського суду з прав людини зумовлюють необхідність удосконалення не тільки вітчизняного адміністративно-процесуального законодавства та практики його застосування, але й перегляду методології та векторів дослідження умов ефективності адміністративно-процесуального законодавства, у т. ч. й такої передумови, як його якість.

У різні історичні періоди становлення та розвитку правової доктрини проблематика якості адміністративно-процесуального законодавства привертала увагу багатьох вчених-юристів, що забезпечило надійний теоретичний фундамент для відповідних галузевих досліджень. Зокрема, питаннями якості законодавства (у т. ч. адміністративно-правового) в різні історичні періоди розвитку юридичної науки займалися В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, В. М.Бевзенко, Ю. П. Битяк, І. В. Болокан, В. М. Гаращук, Є. А. Гетьман, І. П. Голосніченко, Т. О. Гуржій, Е. І. Демський, П. В. Діхтієвський, Є. В. Додін, В. В. Доненко, С. О. Жинкін, В. В. Ігнатенко, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, Л. В. Коваль, Ю. М. Козлов, І. Б. Коліушко, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, О. І. Костенко, М. Г. Кравченко, О. В. Кузьменко, Р. О. Кукурудз, В. І. Курило, Л. М. Легін, Д. М. Лук’янець, Д. В. Лученко, П. С. Лютіков, Р. С. Мельник, О. І. Миколенко, П. О. Недбайло, О. В. Петришин, С. В. Поленіна, Д. В. Приймаченко, В. Ф. Прозоров, П. М. Рабінович, О. С. Рогачева, А. О. Селіванов, О. В. Сирих, О. Ф. Скакун, В. Д. Сорокін, С. Г. Стеценко, Ю. О. Тихомиров, М. М. Тищенко, В. І. Червонюк, Є. В. Шульга, М. В. Цвік та ін.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративного судочинства.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання якості адміністративно-процесуального законодавства.