Умисне банкрутство: теорія і практика субсидіарної відповідальності. Науково-практичний посібник

Завданням посібника є подальший розвиток та впровадження у практику розгляду справ про банкрутство в юриспруденції судів України інституту субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, застосування в юридичній практиці наукової доктрини «зняття корпоративної вуалі» з осіб, що зловживають корпоративними правами. На сьогодні - це один з ефективних засобів захисту прав кредиторів на майно. Окрім того, подальший розвиток цього інституту буде мати позитивний вплив на привабливість економічного середовища держави (інвестиційний клімат), як для внутрішнього так і для іноземного інвестора.

Рекомендації посібника можуть бути використані також для захисту засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб від позовних вимог ліквідатора про субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника.

Методологічною основою для цих рекомендацій є Конституція України, господарське, цивільне, кримінальне, адміністративне, податкове законодавство України та розроблені на їх основі "Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", які затверджено наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 з урахуванням судової практики Верховного Суду та судів господарської юрисдикції у справах про банкрутство.

В Україні проблематика доктрини зняття корпоративної вуалі досліджена не достатньо. Усі проблемні питання практичного вирішення спорів цієї категорії розглядаються господарськими судами у межах справ про банкрутство, а висновки Верховного Суду у справах використовуються як джерело права.

Перша наукова монографія «Субсидіарна відповідальність кінцевих бенефіціарних власників...» (2020), що присвячена інституту субсидіарної відповідальності та доктрині зняття корпоративної вуалі, належить д.ю.н. В.М. Махінчуку Науковою основою для подальшого розвитку і застосування цього цивільно-правового інструменту у відновленні справедливості можуть слугувати також роботи науковців О. Подцерковного, Р. Майданика, В. Рєзнікової, Б. Карнауха, М. Стефанчука, М. Хміля, Н. Кузнєцової, С. Радченко, Т. Яценко, О. Кота, С. Осадчук та ін. Зокрема, дисертаційні праці та статті М. Хміля «Принцип неприпустимості зловживання правом» (2005); М. Стефанчука «Межі здійснення суб’єктивних цивільних прав» (2006) та «Публічно правовий аспект зловживання правом» (2016); О. Губара «Недопустимість зловживання правом у цивільному праві України» (2013).