Вина як умова цивільно-правової відповідальності

Будь-яка правнича наукова студія має два виміри: текст і дух. Текст — це, власне, те, що оповідається в роботі про предмет дослідження. Натомість дух — це те, у що вірив автор, коли писав роботу, ті світоглядові, засадничі настанови, із котрих він виходив. Багато важливим видається мені в передньому слові сказати кілька слів і бодай начерково означити те, у що вірив я, пишучи цю книгу.

Мій «Символ віри» має три позиції. Першу з них можна віддати словами В. С. Нерсесянца: «право — це математика свободи». На методологічному рівні мета цієї книги — постати на захист права, усупереч ганебній приказці про закон як дишель, — постати на захист права в його істинності й рації, і довести, наскільки це буде спроможно в межах предмета дослідження, що правові смисли настільки визначені, настільки конкретні, настільки певні, — що можуть бути виражені мовою логіко-математичних формул. Задля цього в роботі використано методи й моделі теорії економічного аналізу права (зокрема, метод економіко-математичного моделювання і метод маржинального аналізу), а також логічну формалізацію.

Другий засновок, чи позиція, полягає в тім, що право належиться відкривати. Саме так: не ухвалювати, не затверджувати, не приймати і тим паче не вигадувати, а відкривати. Відкривати, достоту як одкриваються природознавцями закони фізики, достоту як відкриваються найоптимальніші розв’язки в економіці. І одним із найвеличніших правних відкриттів за всю історію, як зауважує К.-В. Канаріс (C.-W. Canaris), є принцип відповідальності за вину. На розвиток концепції відкриття права у шостому параграфі ми показуємо, як критерій винуватості для деліктного права можна вивести шляхом знаходження першої похідної від формули, що виражає економічний зміст цивільно-правової відповідальності.

Нарешті третій засновок можна вимовити так: «ми не такі різні, як заведено вважати». При цьому, кажучи «ми», я маю на увазі передовсім континентально-європейське, з одного боку, і англо-американське правобачення — з іншого. Я намагаюся обстояти точку зору, за якою континентально-європейське і англо-американське правобачення — це лише різні способи вербалізації єдиних за змістом правових ідей. Об’єктом дослідження в роботі не було право як вузько-національне явище, а право у найкосмополітичнішому сенсі цього слова—природне право. Цей засновок органічно пов’язаний з двома першими й слідує з них. Якщо право — це математика, і право належиться відкривати, то цілком закономірно, що різні народи здійснюють правові відкриття і доходять змістово тотожних висновків щодо справедливого й розумного в певній типовій ситуації. А все, що розумне й справедливе, — то і є право.

Написання цієї книги не було би можливим без спомоги й порад мого наукового керівника й учителя — професора, члена-кореспондента НАПрН України Борисової Валентини Іванівни. Її мудре керівництво й усебічне сприяння якнайкраще пособляли розвиткові авторового підходу до досліджуваної проблеми. Автор також винен дяку професорові, академіку НАПрН України Кузнєцовій H. С. та професору Венедіктовій І. В., котрі виступили офіційними опонентами на захисті однойменної дисертації і висловили цінні зауваги. Положення цієї роботи неодноразово обговорювано на засіданнях кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, за що — вдячність усім колегам, членам кафедри. Окрема подяка — професору, члену-кореспонденту НАПрН України Спасибо-Фатєєвій І. В., доценту Барановій Л. М. та доценту Яркіній Н. Є., які, рецензуючи дисертацію, висловили важливі зауваження, що їх врахування дало змогу ліпше структурувати дослідження і згустити зміст довкола однієї об’єднавчої ідеї.