Юридична етика

1914

225 грн.

Осталась 1 штука
-+

Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

Автор: Токарчик Р.,

Издательство: Таксон

Год издания: 2009

Количество страниц: 356

ISBN: 978-966-7128-71-5

Переплет: мягкий

Тираж: 100

Аннотация

У монографії автор висвітлює, яким чином формувалися етичні норми окремих юридичних професій. Чи можна навчити поводитись етично, а відтак - шанувати визнані стандарти чесності? Етична вразливість і моральні почуття є необхідними для чесної поведінки, але вони потребують підтримки з боку свідомо збагаченого знання про прийняті етичні стандарти і схвалені у середовищі критерії оцінок. Автор детально аналізує проблематику і зрозуміло представляє її читачам, часто долучаючи історичне підгрунтя і географічний контекст.

Видання буде корисне для юристів-практиків, викладачів і студентів правничих спеціальностей та всіх, кому не байдужі проблеми юридичної етики в Україні.

Авторы

Авторы книги Юридична етика

Предисловие

Дискусія про значення юридичної етики не належить лише до теоретичних, академічних дебатів, а відображає автентичні дилеми, проблеми, конфлікти, які супроводжують працю юристів. Про існування великої потреби такої дискусії можемо переконатися не тільки з висоти університетської кафедри, а й спостерігаючи нашу реальність, яка приносить щораз нові й щораз очевидніші підтвердження тези про те, що стандарти порядної поведінки не є ані загально відомими, ані загально визнаними.

Живемо у часи, коли прагнення бути досконалим, удосконалення власних умінь, максимального збільшення власної ефективності часто замінює інші цінності, пов’язані з виконанням юристами своєї роботи. Справді, щоразу стаємо продуктивнішими, краще знаємо таємниці нашої професії, нам вдається зі щораз більшою ефективністю осягати наступні сходинки нашої професійної кар’єри, однак ці вміння автоматично не збільшують нашої вразливості, відчуття доброї традиції, порядності і звичайної чесності. Навпаки: ефективність і конкуренція часто витісняють на третій план сферу нашої поведінки, зумовлену етичною вразливістю.

Чи можна цю ситуацію змінити? Що потрібно робити? Може виникнути запитання: чи взагалі є сенс обговорювати тему юридичної етики, описувати загальноприйняті правила поведінки і традиції, які формуються у цьому середовищі? Чи можна навчити поводитись етично, а відтак — шанувати визнані стандарти чесності? Можливо, насправді або маємо внутрішній компас, який вказує напрямок поведінки і визначає наші рішення у конкретних ситуаціях, або цього внутрішнього компаса не маємо, а тоді навіть наймудріші, найбільші, найґрунтовніші книжки не допоможуть досягти очікуваного стандарту поведінки. Однак не варто зводити проблему до простої альтернативи. Етична вразливість і моральні почуття є необхідними для чесної поведінки, але вони потребують підтримки з боку свідомо збагаченого знання про прийняті етичні стандарти і схвалені у середовищі критерії оцінок.

Складна реальність, у якій доводиться працювати юристам, не полегшує вирішення етичних дилем, а загальновідомі, але надто узагальнені директиви поведінки не дадуть нам однозначної відповіді, що робити у конкретній ситуації. Адже не завжди легко відповісти на питання, чи вже настав конфлікт інтересів, чи порушено принцип неупередженості, чи виконується принцип лояльності до особи, яка отримує юридичну допомогу, тощо. У юридичних нормах віддзеркалені лише найголовніші заборони, і в більшості ситуацій юрист під час роботи мусить сам собі відповідати на питання щодо вирішення конкретних етичних дилем, які виникають у реальності. У таких ситуаціях надзвичайно важливою стає можливість звернутися до прийнятих у середовищі правил, опрацьованих на основі досвіду тих, хто працює у певній юридичній професії. Важливо також знати, яким чином формувалися етичні норми окремих юридичних професій, оскільки у такий спосіб легше виявити суть етичної дилеми, пов’язаної з різноманітними ситуаціями, в які може потрапити юрист під час своєї діяльності.

З історичної перспективи видно, що багато етичних правил формувалося еволюційно і на основі зростаючого досвіду. У свою чергу, порівняльні дослідження доводять, що за подібності основних принципів і загальних припущень інколи між ними існують принципові відмінності, що стосуються не лише деталей, й змісту окремих принципів. Варто ознайомитися з цим процесом формування етичних принципів (в окремих юридичних системах) у різних юридичних професіях і з напрямами дискусій, які його супроводжують. Річ у тім, що дуже часто ті, хто стоїть перед важливою етичною дилемою, просто про це не знають і не можуть побачити ані самої проблеми, ані способу її розв’язання. Власне у цьому вбачаю суттєве значення і цінність праці професора Романа Токарчика.

Водночас книга є систематичним викладом проблем юридичної етики, яка може стати дуже цінним дидактичним інструментом. Сучасне юридичне навчання у своїх програмах не може оминути лекцій, присвячених етичним питанням, а розвиток юридичних спеціалізацій, практичних і теоретичних знань галузі догматики права не може замінити чи, навпаки, вести до витіснення того, що є невід’ємним компонентом кожної юридичної професії. По суті, не можна бути справді кваліфікованим юристом без розуміння значення і ролі принципів порядної поведінки; подібно як не можна працювати у жодній іншій професії громадської довіри, не дотримуючись цих принципів у Свйїй щоденній поведінці.

Голова Конституційного Суду Республіки Польща, професор Марек Саф’ян, (Marek Safiati).

Отзывы

Отзывы к книге Юридична етика
1914

225 грн.

Осталась 1 штука
-+

Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

У монографії автор висвітлює, яким чином формувалися етичні норми окремих юридичних професій. Чи можна навчити поводитись етично, а відтак - шанувати визнані стандарти чесності? Етична вразливість і моральні почуття є необхідними для чесної поведінки, але вони потребують підтримки з боку свідомо збагаченого знання про прийняті етичні стандарти і схвалені у середовищі критерії оцінок. Автор детально аналізує проблематику і зрозуміло представляє її читачам, часто долучаючи історичне підгрунтя і географічний контекст.

Видання буде корисне для юристів-практиків, викладачів і студентів правничих спеціальностей та всіх, кому не байдужі проблеми юридичної етики в Україні.

Авторы книги Юридична етика

Дискусія про значення юридичної етики не належить лише до теоретичних, академічних дебатів, а відображає автентичні дилеми, проблеми, конфлікти, які супроводжують працю юристів. Про існування великої потреби такої дискусії можемо переконатися не тільки з висоти університетської кафедри, а й спостерігаючи нашу реальність, яка приносить щораз нові й щораз очевидніші підтвердження тези про те, що стандарти порядної поведінки не є ані загально відомими, ані загально визнаними.

Живемо у часи, коли прагнення бути досконалим, удосконалення власних умінь, максимального збільшення власної ефективності часто замінює інші цінності, пов’язані з виконанням юристами своєї роботи. Справді, щоразу стаємо продуктивнішими, краще знаємо таємниці нашої професії, нам вдається зі щораз більшою ефективністю осягати наступні сходинки нашої професійної кар’єри, однак ці вміння автоматично не збільшують нашої вразливості, відчуття доброї традиції, порядності і звичайної чесності. Навпаки: ефективність і конкуренція часто витісняють на третій план сферу нашої поведінки, зумовлену етичною вразливістю.

Чи можна цю ситуацію змінити? Що потрібно робити? Може виникнути запитання: чи взагалі є сенс обговорювати тему юридичної етики, описувати загальноприйняті правила поведінки і традиції, які формуються у цьому середовищі? Чи можна навчити поводитись етично, а відтак — шанувати визнані стандарти чесності? Можливо, насправді або маємо внутрішній компас, який вказує напрямок поведінки і визначає наші рішення у конкретних ситуаціях, або цього внутрішнього компаса не маємо, а тоді навіть наймудріші, найбільші, найґрунтовніші книжки не допоможуть досягти очікуваного стандарту поведінки. Однак не варто зводити проблему до простої альтернативи. Етична вразливість і моральні почуття є необхідними для чесної поведінки, але вони потребують підтримки з боку свідомо збагаченого знання про прийняті етичні стандарти і схвалені у середовищі критерії оцінок.

Складна реальність, у якій доводиться працювати юристам, не полегшує вирішення етичних дилем, а загальновідомі, але надто узагальнені директиви поведінки не дадуть нам однозначної відповіді, що робити у конкретній ситуації. Адже не завжди легко відповісти на питання, чи вже настав конфлікт інтересів, чи порушено принцип неупередженості, чи виконується принцип лояльності до особи, яка отримує юридичну допомогу, тощо. У юридичних нормах віддзеркалені лише найголовніші заборони, і в більшості ситуацій юрист під час роботи мусить сам собі відповідати на питання щодо вирішення конкретних етичних дилем, які виникають у реальності. У таких ситуаціях надзвичайно важливою стає можливість звернутися до прийнятих у середовищі правил, опрацьованих на основі досвіду тих, хто працює у певній юридичній професії. Важливо також знати, яким чином формувалися етичні норми окремих юридичних професій, оскільки у такий спосіб легше виявити суть етичної дилеми, пов’язаної з різноманітними ситуаціями, в які може потрапити юрист під час своєї діяльності.

З історичної перспективи видно, що багато етичних правил формувалося еволюційно і на основі зростаючого досвіду. У свою чергу, порівняльні дослідження доводять, що за подібності основних принципів і загальних припущень інколи між ними існують принципові відмінності, що стосуються не лише деталей, й змісту окремих принципів. Варто ознайомитися з цим процесом формування етичних принципів (в окремих юридичних системах) у різних юридичних професіях і з напрямами дискусій, які його супроводжують. Річ у тім, що дуже часто ті, хто стоїть перед важливою етичною дилемою, просто про це не знають і не можуть побачити ані самої проблеми, ані способу її розв’язання. Власне у цьому вбачаю суттєве значення і цінність праці професора Романа Токарчика.

Водночас книга є систематичним викладом проблем юридичної етики, яка може стати дуже цінним дидактичним інструментом. Сучасне юридичне навчання у своїх програмах не може оминути лекцій, присвячених етичним питанням, а розвиток юридичних спеціалізацій, практичних і теоретичних знань галузі догматики права не може замінити чи, навпаки, вести до витіснення того, що є невід’ємним компонентом кожної юридичної професії. По суті, не можна бути справді кваліфікованим юристом без розуміння значення і ролі принципів порядної поведінки; подібно як не можна працювати у жодній іншій професії громадської довіри, не дотримуючись цих принципів у Свйїй щоденній поведінці.

Голова Конституційного Суду Республіки Польща, професор Марек Саф’ян, (Marek Safiati).

Отзывы к книге Юридична етика