Адміністративно-правове сприяння соціально-економічному розвитку в Україні: теоретико-методологічні засади

Реформа адміністративного права як системоутворюючої галузі публічного права на сучасному етапі пов’язана із трансформацією фундаментальних її компонентів і, зокрема, оновленням її методу, розробкою принципово нових теоретико-методологічних підходів адміністративно-правового регулятивного впливу на суспільні відносини розвитку, реалізацією сучасної соціально-гуманітарної спрямованості галузі від державоцентриської до людиноцентриської ідеології.

Формування змісту нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо утворення сприяючих умов для самореалізації людиною своїх соціально-економічних прав, свобод і добросовісного виконання публічних обов’язків, надання публічних, громадських послуг для сучасного професійного господарювання є одним із основних завдань не лише адміністративної реформи, але й усього українського суспільства, кожного громадянина України.

Сучасні фундаментальні дослідження у сфері економічних та юридичних наук свідчать про необхідність правової інституціоналізації публічних структур влади й управління з урахуванням і у поєднанні з іншими соціально-нормативними регулятивними механізмами їх впливу на економіку, гнучкого пристосування (адаптації) вітчизняних правових методів і засобів до стрімких змін у світових глобальних процесах розвитку соціально-економічних відносин.

Об’єктивний стан таких тенденцій потребує вирішення теоретикометодологічних проблем адміністративно-правового регулювання господарських відносин в умовах формування нового інноваційного типу економічної системи в Україні та практичного впровадження публічноправових принципів у організації функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в частині сприяння реалізації і захисту прав і свобод людини і громадянина (О. В. Пушкіна).

Існування практичних проблем адміністративно-правового регулювання господарських відносин в Україні значною мірою пов’язано із не достатньо глибоким рівнем філософського осмислення соціальної цінності права, що виявляється у його сприяючих властивостях задовольняти людські потреби та реалізовувати публічні інтереси. Досліджувані проблеми також пов’язані з потребою правового сприяння розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому (О. Ф. Скакун); загальнотеоретичним сприйняттям права (Н. М. Оніщенко), яке сприяє, а не перешкоджає задоволенню потреб та інтересів людини, полегшує, а не ускладнює її існування, життєдіяльність і розвиток (П. М. Рабінович), сприяє саморозвитку людини у ринкових відносинах (М. І. Матузов); теоретичною не визначеністю адміністративно-правових регулятивних якостей сприяння реалізації прав і свобод людини шляхом позитивного впливу на формування їх соціальних та економічних гарантій (С. І. Максимов); теоретико-методологічною не сформованістю адміністративно-правової публічно-сервісної доктрини служіння держави інтересам і потребам людини (В. Б. Авер’янов) в економіці, головним завданням якої повинно бути сприяння утвердженню і забезпеченню реалізації соціально-економічних прав, свобод та інтересів громадян у їх взаємовідносинах з публічною адміністрацією (І. С. Гриценко), утворення публічно-правового режиму найбільшого сприяння соціально-економічному розвитку.

Узагальнення в офіційних політико-стратегічних документах та наукових джерелах причин, що стримують розвиток підприємництва в Україні, надало можливість виявити організаційно-економічні й адміністративно-правові проблеми у сфері публічно-сервісних відносин, правового сприяння економічному розвитку, формування інфраструктури публічноуправлінської й ресурсної підтримки функціонування різних видів і форм господарської інфраструктури, економічної інформації, співробітництва суб’єктів публічної виконавчої та місцевої самоврядної влади із суб’єктами права на господарювання.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці вітчизняних та іноземних учених-правознавців, а також науковців у галузях філософії, соціології, теорії права, конституційного та адміністративного права, науки державного управління, економіки та інших суспільних наук. Разом з тим, беручи до уваги важливість і наукову цінність наявних досліджень, необхідно констатувати, що проаналізовані у роботі наукові й практичні підходи щодо проблем публічного управління, державного регулювання господарської діяльності в Україні, формування теоретикометодологічних положень адміністративно-господарського права свідчать про переважання у них державно-управлінського та організаційноекономічного змісту їх результатів із пропозиціями щодо використання адміністративних та економічних засобів, методів, функцій, механізмів регулювання для досягнення державницьких цілей функціонування національної економіки, її господарського механізму як внутрішньоуправлінської системи. На підставі зазначених вище уявлень можна стверджувати, що існує проблема недостатньої дослідженості сучасної методології сприяючого, публічно-сервісного типу адміністративно-правового регулювання господарських відносин розвитку, не визначеності принципів, що формують нову якість адаптивного впливу адміністративно-правових засобів на організацію обслуговуючої діяльності суб’єктів публічної влади й управління у сучасних умовах розвитку економіки знань, не з’ясовності сучасної трансформаційної ролі норм адміністративного права у господарських відносинах в умовах нової доктринально-ідеологічної парадигми і глобалізаційних тенденцій соціально-економічного розвитку в Україні.

Отже, мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретикометодологічного підходу адміністративно-правового регулювання господарських відносин в Україні, завдяки застосуванню якого повинні досягатися цілі адміністративного права в сучасних умовах соціальноекономічного розвитку; формулювання концептуальних теоретичних положень методу адміністративно-правового регулювання сприяючого, публічно-сервісного типу та визначення основних елементів його структури; обґрунтування методичних засад адаптації механізму адміністративноправового регулювання до сучасних умов розвитку економіки знань, виробленні рекомендацій щодо перспектив розвитку предметних напрямів адміністративно-господарського права в Україні.