Адвокатура зарубіжних країн (Англія, Німеччина, Франція)

Задум написати таку книгу виношувався декілька років. Коли я працював над історією адвокатури Галичини, мені пощастило віднайти в періодичних виданнях ХІХ-ХХ ст. рідкісний матеріал, про який вітчизняний читач не міг навіть здогадуватися. Це й наштовхнуло мене написати нарис про адвокатуру держав, визначальних, на мій погляд, у системі європейських адвокатур - Англії, Німеччини та Франції.

Демократизація українського суспільства вимагає докорінної зміни поглядів на інститут адвокатури в системі охорони законних інтересів громадян і організації. Від того, наскільки сильною є адвокатура, як вона організована і в законодавчому порядку захищена, значною мірою залежить впевненість наших громадян у своєму завтрашньому дні.

З цих міркувань історія розвитку зарубіжної адвокатури буде для українського читача не лише цікавою, а й повчальною з різних причин. Ознайомлення, наприклад, з історією виникнення, боротьби за своє існування німецької адвокатури дає підстави для висновку: намагання одер-жавлювати, утискувати адвокатуру як стан неодмінно породжує у громадян сумнів: а чи зможе хтось захистити їх від свавілля чиновників? А після Другої світової війни німецька адвокатура здійснює у своєму розвитку «стрибок» від невпевненості до створення провідної адвокатури серед адвокатур Європейського Союзу. Адвокатура Німеччини надає реальну допомогу адвокатурам новоприйнятих до Європейського Союзу держав в імплементації їхнього законодавства до вимог права ЄЄ. Сьогодні адвокатура ФРН - це понад 110 тис. адвокатів. Такої кількості своїх членів не маг жодна країна ЄС. Усе це не може не захоплювати тих, хто цікавиться інститутом адвокатури. Я

скравий приклад - адвокатура Англії. Для українського читача над-ншчайно цікаво буде дізнатися, що існування інституту адвокатури у цій державі не врегульовано окремим законом про адвокатуру, її діяльність врегульована сотнями звичаїв адвокатського життя, які ведуть свій почать ще з часів Середньовіччя. Англійському адвокатові нема потреби т і оновлювати заборонні приписи щодо життя адвокатури. З покоління в покоління передаються національні звичаї адвокатури, які свято зберігані п.си і примножуються. Переважна більшість високих державних посад, у тому числі суддів Верховної ланки, призначаються тільки з числа адвокатів. І це також - національна традиція. Це може бути повчальним не тільки для української адвокатури. Мабуть, не скажеш краще одним реченням про адвокатуру Англії, ніж це зробив польський історик адвокатури Ян Кон: «Горда зі свого високого і незалежного становища, зі своєї прадавньої традиції, зі своєї цілковито автономної організації, з тієї важливої ролі, яку відіграє в суспільному і державному житті своєї вітчизни,- англійська адвокатура посідає чи не найперше місце серед своїх сестер».

Не менш цікавою є історія французької адвокатури. Починаючи ще з XIV ст. французькі адвокати відстоювали незалежність адвокатського стану, автономність своєї діяльності, засади гуманізму в здійсненні правозахисник функцій. Саме французького адвоката Івона канонізовано як патрона адвокатури, який навіть у жорстокі часи Середньовіччя свято дотримувався морально-етичних норм адвокатського стану. Адвокатура Франції в усі часи, без перебільшення, була ефективним чинником у здійсненні правосуддя та захисту законних прав і інтересів громадян.

Пропонований посібник може бути використано при викладанні цілого ряду навчальних дисциплін: історія держави і права зарубіжних країн, кримінальний процес, адвокат-захисник у кримінальному процесі, правозахисна діяльність адвоката, судова промова адвоката, історія адвокатури, адвокатологія тощо. Саме враховуючи це, ми коротко подаємо огляд політичної та судової системи Англії, Німеччини та Франції. Це дасть змогу у комплексі використати матеріал і при викладанні споріднених навчальних дисциплін (наприклад, організація судової системи).

У кінці посібника подано значну кількість нормативно-правових актів, що врегульовують діяльність адвокатури Німеччини та Франції, а також правила, за якими працюють європейські адвокати на території країн Європейського Співтовариства. Це сприятиме більш поглибленому вивченню окремих сторін професійної діяльності європейського адвоката.

Навчальний посібник буде корисним для адвокатів, студентів, аспірантів, викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, усіх, хто цікавиться сучасними проблемами зарубіжної адвокатури.

Висловлюю щиру вдячність за слушні зауваження і побажання, зроблені професором В. С. Кульчицьким та професором В. Т. Нором під час підготовки посібника до опублікування.