Конкурентне право України. Навчальний посібник

Формування конкурентного законодавства починається з моменту розпаду СРСР та запровадження ринкової економіки, невід’ємним елементом якої є конкуренція. З початком становлення незалежної держави відбувається становлення власного масиву законодавчих актів, що забезпечують економічну конкуренцію, у тому числі направлених на демонополізацію економіки. Основним напрямом антимонопольної політики держави стають ліквідація державної монополії та запровадження механізмів ринкової економіки. З’являються перші закони та підзаконні нормативно-правові акти, створюється спеціальний орган - Антимонопольний комітет України, метою і завданням якого стає контроль за дотриманням антимонопольного законодавства. Першими антимонопольними актами стають Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 р. та Державна програма демонополізації економіки та розвитку конкуренції, прийнята в 1993 р.

На конституційному рівні у 1996 р. закріплюється положення щодо державного забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку та недобросовісної конкуренції. У цьому ж році приймається Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Перші десять років функціонування незалежної держави України пройшли під гаслом подолання державної монополії. Утім великою прогалиною антимонопольної політики України було, незважаючи на запозичення положень із конкурентних законодавчих актів розвинених зарубіжних країн, неврахування національних історичних особливостей розвитку країни. І на жаль, гучно проголошені гасла подолання монополізму не дали бажаних результатів і переважно були безпосередньо пов’язані із приватизаційними процесами цілісних майнових комплексів, рейдерським захопленням земель, що призвело до того, що ті самі великі державні підприємства та навіть цілі галузі виробництва перетворилися на монопольні утворення, але вже в руках представників приватного сектору економіки. Особливої гостроти набуває проблема регулювання сфер, де діють суб’єкти природних монополій, у 2000 р. приймається Закон України «Про природні монополії» і починається наступний етап у становленні конкурентного законодавства. Цей етап характеризується саме конкурентним спрямуванням на противагу антимонопольному. Наголос у здійсненні політики робиться на створенні ефективного конкурентного середовища, адаптації та гармонізації українського законодавства з європейським.

У 2004 р. у Господарському кодексі введено положення щодо підтримки державою конкуренції як змагання між суб’єктами господарювання, закріплюється серед напрямів економічної політики держави такий напрям, як антимонопольно-конкурентна політика держави.

Таким чином, підтримка конкурентності функціонування економіки ринкового типу - це постійна функція держави, яка на різних етапах розвитку має отримати власні пріоритети, специфіку. Отже, не можна ставити питання розробки ефективного законодавства про захист економічної конкуренції один раз і назавжди. Законодавство в цій сфері постійно трансформується і потребує адаптації до умов сьогодення.

Слід визначити, що в умовах глобалізації та відкритості національних ринків, створення митних союзів та інших форм міждержавної економічної взаємодії та інтеграції доктрина сучасного національного конкурентного права вимагає ґрунтовної ревізії. Не випадково, що за останні кілька років в Україні відносини економічної конкуренції стали об’єктом багатьох наукових досліджень. Але в будь-якому випадку перший крок має полягати в засвоєнні всього господарсько-правового інструментарію чинного законодавства України про економічну конкуренцію, саме цьому завданню і підпорядкований цей навчальний посібник.