Кримінальна психологія: навчальний посібник

Становлення державності в Україні, істотні політичні й економічні перетворення в житті нашого суспільства супроводжуються рядом негативних явищ, зокрема зростанням злочинності, у тому числі організованої та професійної. Цим пояснюється прийняття в останні роки правових актів, спрямованих на боротьбу з цим соціальним злом.

У цьому зв’язку потрібна подальша активна розробка ефективних методів, способів і засобів розкриття, розслідування злочинів, це є головним завданням криміналістики, її важливого розділу - криміналістичної тактики.

У багатьох роботах з криміналістики підкреслюється, що центральним поняттям криміналістичної тактики є поняття тактичного прийому.

У той самий час серед питань криміналістичної тактики найменше розробленою постає проблема тактичних прийомів, заснованих на даних психології. В юридичній літературі є лише одна монографія, присвячена цій проблемі, немає єдності вчених з питань про критерії припустимості психологічних прийомів при розслідуванні злочинів.

Психологічні прийоми є важливим засобом у розкритті злочинів. Тому їх вивчення, розробка - одне з найактуальніших завдань криміналістичної науки.

Необхідність вивчення особистості злочинця диктується, перш за зсе, потребами практики боротьби зі злочинністю.

Психологія досліджує механізм імунітету особистості в криміногенній ситуації й через пізнання його закономірностей розробляє рекомендації у сфері індивідуальної профілактики злочинності. У рамках кримінальної психології досліджуються психологічні особливості особистості злочинних груп.

В особливому розділі розглядаються психологічні аспекти необережної злочинності.

Одержало також своє відображення питання про критерії припустимості застосування психологічних прийомів у провадженні слідчих дій. У зв’язку з тим, що психологічні прийоми найбільше поширення і значення мають при провадженні таких слідчих дій, як допит, очна ставка й обшук, а також у зв’язку з тим, що при провадженні інших слідчих дій (огляд, пред’явлення для упізнання, відтворення обстановки й обставин події) в основному використовуються ті самі психологічні прийоми, що при допиті й обшуку, у посібнику пропонуються прийоми для застосовування при проведенні допиту очної ставки й обшуку.

Різні наукові дисципліни по-різному підходять до генезису правопорушень. Так, В.М. Кудрявцев пише: “Структура конкретного правопорушення може бути проаналізована з різних точок зору. Юридичний підхід характеризує його як вчинок, що складається з чотирьох елементів: об’єкта, об’єктивної й суб’єктивної сторони та суб’єкта. Для кримінології, соціології й психології більш продуктивний, І динамічний, генетичний підхід, що дозволяє вивчити поведінку людини в розвитку. З цієї точки зору конкретне правопорушення є процес, який розгортається як у просторі, так і в часі. Більш того, оскільки нас цікавлять причини правопорушень, необхідно враховувати не тільки самі дії, що утворюють заборонний законом вчинок, але й деякі попередні їм події. Таким чином, розкривається генезис протиправної поведінки, тобто її походження й розвиток”.

Далі В.М. Кудрявцев відмічає: “Процес формування особистості хоч і цікавить право і кримінологію, але, суворо кажучи, не є предметом їх вивчення, і це справа педагогіки, психології, соціології та інших наук про людину”.

Після виходу у світ праць Ч. Ломброзо, що є, по суті, початком вивчення особистості злочинця, у деяких країнах почали проводитися дослідження психологічних властивостей правопорушника, в яких вчені робили спробу знайти стрижневу причину злочинної поведінки. Незалежно від напрямів і шкіл вони прагнули зрозуміти, чому людина вчинила злочин, незважаючи на тягар встановленого покарання; чому не зупиняється, випробувавши його; чому чинить корисні злочини, не маючи деколи матеріальної нужди. Відповіді на ці питання вимагали діалектичного підходу до пізнання самого явища - злочинності, що в тих історичних умовах здійснити було навряд чи можливо, хоч деякі спроби здійснились вже тоді.

Судовий розгляд як стадія кримінального процесу випливає за і среднім слідством. У ході судового розгляду суд повинен у повинен у повному обсязі проаналізувати версію попереднього слідства, а також усі  можливі взаємозв’язки подій обставини справи. Крім того, суд може висунути по будь-якій кримінальній справі і власній версії. Діяльність суду будується на принципах:

- гласності;

- усності;

- безпосередності та безперервності процесу;

- при змагальності сторін.

Суддя повинен володіти певними психічними якостями, такими, як емоційна стійкість і здатність до конструктивної діяльності в екстреманьних умовах кримінального процесу, адже не секрет, що саме в судовому засіданні повторно відтворюються агресивність, злість і ненависть зацікавлених сторін. Суддя в такій ситуації повинен виявляти витримку, терпимість, а також здатність у необхідний момент скористатися своїми владними повноваженнями, якими його наділила держава. Уся діяльність суду повинна бути спрямована на встановлення істини в справі, прийняттю єдиного вірного, законного рішення по вироку.