Кримінальні проступки: науково-практичний коментар статей Кримінального кодексу України. Видання третє

22 листопада 2018 р. Верховна Рада України прийняла Закон №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 1 липня 2020 р. Водночас 3 липня 2020 р. набрав чинності додатковий до нього Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 17 червня 2020 р.

Цими законами у правову систему України запроваджені кримінальні проступки, утворені органи дізнання та уточнені особливості процесуального порядку досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проступків.

Частина положень Закону №2617-VIII ґрунтується на Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. №311/2008. Йдеться про розслідування у формі дізнання у справах про кримінальні проступки і можливість судді постановляти рішення про покарання особи за кримінальні проступки без проведення судового засідання, якщо вина особи доведена матеріалами розслідування і така особа визнає свою вину та не заперечує проти покарання, яке може призначити суддя. З іншого боку, Закон №2617-VIII всупереч положенням зазначеної Концепції, а також з ігноруванням принципів верховенства права, пропорційності, юридичної визначеності, гуманізму:

- не визначив правову природу кримінального проступку, обмежившись механічним перейменуванням більшості злочинів невеликої тяжкості у кримінальні проступки, та не передбачив специфічних кримінально-правових наслідків вчинення кримінального проступку,

- не врахував фактичну неможливість досудового розслідування деяких кримінальних проступків у надто стислі строки – 72 години – через необхідність проведення експертиз та інших тривалих і складних процесуальних дій,

- дегуманізував кримінальну відповідальність, посиливши санкції лише для того, щоб не допустити переходу в категорію кримінальних проступків понад 60 діянь, передбачених статтями 124, 128, 134, 136, 137, 142, 143, 158-1, 167, 168, 178, 179, 180, 194-1, 197-1, 204, 210, 211, 212, 212-1, 219, 220-1, 222, 223-1, 224, 229, 232-1, 232-2, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 249, 251, 267, 270, 286, 291, 297, 300, 301, 313, 325, 333, 338, 342, 347, 347-1, 364-1, 365-2, 367, 368-3, 368-4, 369-3, 374, 388 Кримінального кодексу України (далі – КК), а також «вирівнявши» санкції в бік їх посилення ще за кілька десятків діянь;

- зовсім не зачепив діянь, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), понад сто з яких за своїм змістом також є кримінальними правопорушеннями,

- не передбачив складання Кодексу (Закону) про кримінальні проступки,

- не виключив можливість судимості за кримінальні проступки.

Залишаються все ще відкритими питання про правову природу кримінального проступку, його відмінність від злочину, з одного боку, та адміністративного правопорушення, з іншого, а також – в їх взаємозв’язку – про правові наслідки кримінальних проступків та найбільш прийнятний порядок їх досудового розслідування і судового розгляду.

Проблемними, особливо з огляду на положення ч. 3 ст. 22 Конституції України («При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»), – виглядають питання відповідності положень Кримінального і Кримінального процесуального (далі – КПК) кодексів щодо кримінальних проступків положенням ч. 3 ст. 29, ч. 3 ст. 30, ст. 31, ч. 3 ст. 34, ч. 2 ст. 39, частини 1 і 2 ст. 60, частини 1 і 2 ст. 62 та ін. Конституції України, які містять гарантії закріплених у ній прав для осіб, які вчинили злочини, проте, в яких не згадується про кримінальні проступки.

Наразі кримінальні проступки передбачено у сімнадцяти з двадцяти розділів Особливої частини КК, а загалом у 99 статтях КК; простих складів таких проступків 112 і більшість з них має кілька форм; ще в 11 випадках склади кримінальних проступків з кваліфікуючими обставинами також визнаються кримінальними проступками (ч. 2 ст. 154, ч. 3 ст. 159-1, ч. 2 ст. 164, ч. 2 ст. 165, ч. 3 ст. 171, ч. 2 ст. 173, ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 286-1, ч. 2 ст. 343, ч. 3 ст. 387, ч. 2 ст. 397 КК).

За нашими попередніми і приблизними оцінками, частка проваджень про кримінальні проступки серед усіх кримінальних проваджень може становити від 15 до 25%. Тому запровадження кримінальних проступків певною мірою може зняти навантаження зі слідчих, але не знімає його із системи кримінальної юстиції взагалі.

Для розуміння, які саме правопорушення визнані кримінальними проступками та яка їх приблизна поширеність, наведемо ілюстративні дані в Таблиці 1.