Місце та роль підзаконних нормативно-правових актів з ядерної енергетики в системі законодавства України

Ядерна енергетика відіграє пріоритетну роль у паливно-енергетичному комплексі нашої держави. Україна входить у десятку світових лідерів з виробництва електроенергії на АЕС, за кількістю ядерних реакторів вона посідає дев’яте місце у світі та п’яте в Європі. В Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька) з 15 енергоблоками. Питома вага ядерної енергетики у вітчизняному енергетичному балансі складає майже 50 %.

Ефективність функціонування суспільних відносин у сфері ядерної енергетики залежить від багатьох факторів та обставин об’єктивного та суб’єктивного характеру, у тому числі дієвості та оптимальності її правового регулювання. До кола нормативно-правових актів, які діють у цій сфері, відносяться більше десятка законодавчих актів та значна кількість підзаконних актів (насамперед укази та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (КМУ), положення та інструкції профільних міністерств та відомств). Аналіз вказаної нормативно-правової бази дозволяє констатувати її оперативність, стабільність, постійне оновлення відповідно до реального стану ядерної енергетики, правове регулювання різнобічних суспільних відносин.

Однак чинні підзаконні нормативно-правові акти (підзаконні НПА) у сфері ядерної енергетики не вирішують усіх проблем, які цього потребують (мають місце дублювання повноважень органів державної влади та управління; відсутнє однозначне тлумачення термінів та понять, не всі із них відповідають європейському глосарію; діють окремі нормативні документи радянського часу; деякі їх положення суперечать законодавчим вимогам та європейським стандартам та ін.), що актуалізує дослідження вказаної проблематики.

Стан правового регулювання суспільних відносин у сфері використання ядерної енергії, ядерної та радіаційної безпеки активно та грунтовно вивчають Г. Балюк, А. Данілкова, А. Деркач, О. Кордюк, Р. Коцюба, В. Кушка, В. Куц, А. Лисунь, Н. Малишева, І. Сіра, О. Сушик, О. Німко, С. Планкова, М. Приступа, Ю. Шемшученко. Визначення поняття, основних ознак, класифікації, порядку прийняття підзаконних НПА, їх удосконалення досліджують вітчизняні (Г. Василевич, О. Петрушин, Є. Гетьман, Л. Горбунова, О. Дмитрик, О. Скакун, Ю. Ничка, В. Хропанюк, М. Цвік, Ю. Шемшученко) та зарубіжні (В. Бабаев, О. Бек, А. Галімов, А. Гусев, О. Карнаухова, А. Кокоурова, І. Крамський, В. Лисенко, А. Міцкевич, Н. Рязанова, А. Смирнова, Н. Сільченко, А. Шебанов) фахівці.

Однак ще не стала предметом комплексного вивчення науковцями система підзаконних НПА в ядерній сфері; визначення їх особливостей; проблеми реалізації; міжнародний досвід з метою запозичення шляхів його використання. Тоді як саме врахування позицій науковців буде сприяти виробленню ефективних рекомендацій щодо вдосконалення українського законодавства у сфері ядерної енергетики, забезпечення ефективності правового регулювання в цій сфері.

Отже, на сьогодні відсутнє комплексне дослідження підзаконних НПА у зазначеній сфері та їх особливостей, дієвості, практики розробки, прийняття та реалізації органами державної влади та місцевого самоврядування; наявних недоліків, прогалин та колізій, досвіду зарубіжних країн. Тому вибір теми монографії зумовлений її актуальністю та недостатньою розробленістю в юридичній науці.