Міжнародне публічне право
НОВИНКА

Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

Автор: Баймуратов М.О.

Издательство: Феникс

Год издания: 2018

Количество страниц: 762

ISBN: 978-966-928-264-4

Переплет: твердый

Язык: украинский

Вес: 2 кг

Тираж: 100

Аннотация

У підручнику відповідно до програми курсу міжнародного публічного права, висвітлюються основні принципи, галузі й інститути сучасного міжнародного публічного права, розглядаються основні напрямки розвитку міжнародного права, аналізується договірна практика України і її національне законодавство на предмет відповідності нормам чинного міжнародного права й договірних зобов’язань держави.

Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних академій, вузів, факультетів і училищ, а також для всіх, хто цікавиться міжнародним правом і зовнішньою політикою.

Авторы

Авторы книги Міжнародне публічне право
Баймуратов М.О. Баймуратов М.О. Доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії наук.

Відомий вчений в галузі конституційного, міжнародного та муніципального права 

Професор М.О. Баймуратов – автор та співавтор понад 150 публікацій з проблем конституційного права України та зарубіжних держав, муніципального, міжнародного, публічного та приватного права, міжнародних відносин, зокрема 15 монографій, 5 підручників та 4 навчальних посібників. 

Підготував 25 кандидатів та 3 докторів юридичних наук. Веде значну громадську діяльність. Член спеціа­лізованих вчених рад низки вищих навчальних та наукових закладів в Україні та Молдові. Учасник та викладач спільної українсько-американської програми з порівняльного державного будівниц­тва та управління (Мерилендський університет, Університет Дж. Гопкінса (США), Одеський держуніверситет) (1995); учасник та викладач міжнародної програми TACIS з права Європейського Союзу (2003—2004). 

З 2007 року є головним науковим консультантом Інституту законодавства Верховної Ради України та головним науковим співробітником Представництва Європейської організації публічного права в Україні. З дня заснування М.О. Баймуратов член ­редакційної колегії – відповідальний секретар респуб­ліканського часопису «Юридический вест­ник», а також є членом редакційної колегії інших фахових видань, серед яких міжнародний часопис «Порівняльно-правові дослідження». Багато зусиль та уваги М.О. Баймура­тов приділяє місцевому самоврядуванню: член виконавчого комітету Одеської міської ради (2005—2006); голова Інвестиційної ради при Одеському міському голові (2006—2010); радник з правових питань, голова групи радників Голови Одеської обласної адміністрації (2006—2007); депутат Одеської обласної ради (2006—2010). Член Українського союзу юристів, Українського товариства конституційного права, Української асоціації міжнародного права. М.О. Баймуратов нагороджений трьома державними нагородами СРСР та чотирма України, медаллю «За наукові досягнення», знаком «Відмінник освіти України» МОНМС України. 

Життєве кредо: «Хто не зі мною, той без мене».

Предисловие

Входження України як рівноправного партнера у світове співтовариство держав об’єктивно підвищило інтерес до міжнародної проблематики і насамперед до міжнародного права як універсального інструменту організації міждержавного діалогу і єдиного міжнародного нормативно-правового масиву, у рамках якого можливе становлення, розвиток і вдосконалювання різних форм колективного співробітництва держав і народів із метою досяг-нення загального миру і взаєморозуміння, що покладені в основу існування людської цивілізації.

Вже в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року було закріплено, що Україна як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговими представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки в політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Закріплення такої багатогранної системи міжнародного співробітництва та її подальша успішна реалізація свідчать про серйозні наміри Української держави бути рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяти зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, брати особисту участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Водночас міжнародне право, дотримання і повага його норм є важливими не тільки для держави, але й для її громадян, які через призму його основних положень можуть судити не тільки про виконання державою взятих нею міжнародних зобов’язань відносно інших держав і всього світового співтовариства, а отже, про цивілізованість своєї держави, але й досить точно і повно оцінювати ставлення держави до самих себе.

Трагічні події 11 вересня 2001 року, що відбулися в США, переконливо продемонстрували неготовність основних міжнародних акторів, усього світового співтовариства до нових глобальних викликів сучасного світового розвитку. Тому застосування сили відносно терористів, широкомасштабні операції США і його союзників проти терористичних організацій, можна оцінювати всього лише як першу й природну відповідну реакцію на зухвалий виклик людської цивілізації. Ще більш свою уразливість міжнародні інституції продемонстрували в умовах «повзучої» окупації, а потім і анексії Російською Федерацією Криму та розв’язання нею військового конфлікту на сході України.

Всупереч основним принципам міжнародного публічного права, своїм договірним зобов’язанням, в тому числі й гарантіям територіальної цілісності України відповідно до Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) від 5 грудня 1994 року, Росія зазіхнула на міжнародний правовий порядок, що склався після Другої світової війни в Європі, з метою повернення до двохполярного світового устрою, відродження Імперії та панування на пострадянському просторі.

Звідсіля обґрунтовано представляється, що вирішення виниклих проблем, успішна боротьба з міжнародним тероризмом лежить саме в площині міжнародного публічного права, заснованого на багатоплановому й багаторівневому співробітництві держав як його основних суб’єктів. Це буде ще одним серйозним підтвердженням дієвості міжнародного права, як універсального матеріального і процесуального засобу, що забезпечує прогнозований, стабільний і позитивний загальносвітовий розвиток.

Сьогодні стало модним і навіть необхідним з кожного потрібного і непотрібного приводу посилатися на міжнародне право з позицій відповідності або невідповідності йому національного законодавства, дій органів держави та її посадових осіб. Проте такі посилання на загальновизнані принципи і норми міжнародного права мають здебільшого загальний, абстрактний характер, без посилання на якийсь конкретний документ, його статтю або параграф.

На наш погляд, це тривожний симптом, тому що така позиція є свідченням низької правової культури не тільки державних службовців, але й широкого загалу. Це перетворює міжнародне право в якийсь символ, а іноді й жупел, спустошує його раціональний зміст, знижує соціальну й індивідуальну значущість і необхідність.

Разом з тим, особлива значущість знання міжнародного публічного права, користування його надбаннями та нормативною базою об’єктивується, актуалізується та зростає - особливо в умовах євроатлантичної інтеграції України, що проголошена стратегічною метою зовнішньої політики нашої держави. Саме в цих умовах слід наголосити на тому, що міжнародне право є не тільки вагомим елементом правової культури особистості, але й необхідною частиною загальнолюдської культури.

Його знання допомагає людині більш впевнено орієнтуватися в складних хитросплетіннях політичних подій, що відбуваються на міжнародній арені, аналізувати позиції окремих держав з найбільш важливих проблем міждержавних відносин, співвідносити міжнародні події з подіями, що відбуваються всередині своєї держави, робити достовірні висновки й узагальнення.

Особливої значущості набуває знання міжнародного права для молоді, студентів, особливо студентів-правознавців. Без знання його основних галузей, інститутів і термінологічного апарату, тенденцій функціонування світового співтовариства держав, дуже складно пізнати глибинні процеси й особливості становлення, розвитку і функціонування правової системи своєї держави й інших держав, що перебувають в процесі загальносвітового розвитку.

Нарешті, знання міжнародного права є своєрідною «перепусткою у майбутнє». Посилення європейської та євроатлантичної інтеграції держав та їх об’єднань, тенденції до стирання державних кордонів, поява єдиного громадянства і єдиної валюти свідчать про якісно нову перспективу розвитку людської цивілізації в третьому тисячолітті, при якому Земля перетвориться в єдину сім’ю народів - в основу її існування буде покладено міжнародне право.

Виходячи з цих позицій і побудований даний підручник, де в узагальненій формі, іноді досить лапідарно, висвітлюються основні галузі сучасного міжнародного публічного права. Підручник написаний на зразок видань, прийнятих у державах Західної Європи. Він може служити не тільки для формування в читача основних і опорних знань про міжнародне право, але й як довідкове видання з цієї специфічної системи права, відправною точкою для більш глибокого її пізнання.

Автор буде щиро вдячний усім, хто висловить свої зауваження і висуне пропозиції щодо подальшої роботи з удосконалення підручника.

Отзывы

Отзывы к книге Міжнародне публічне право
Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

У підручнику відповідно до програми курсу міжнародного публічного права, висвітлюються основні принципи, галузі й інститути сучасного міжнародного публічного права, розглядаються основні напрямки розвитку міжнародного права, аналізується договірна практика України і її національне законодавство на предмет відповідності нормам чинного міжнародного права й договірних зобов’язань держави.

Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних академій, вузів, факультетів і училищ, а також для всіх, хто цікавиться міжнародним правом і зовнішньою політикою.

Авторы книги Міжнародне публічне право
Баймуратов М.О. Баймуратов М.О. Доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії наук.

Відомий вчений в галузі конституційного, міжнародного та муніципального права 

Професор М.О. Баймуратов – автор та співавтор понад 150 публікацій з проблем конституційного права України та зарубіжних держав, муніципального, міжнародного, публічного та приватного права, міжнародних відносин, зокрема 15 монографій, 5 підручників та 4 навчальних посібників. 

Підготував 25 кандидатів та 3 докторів юридичних наук. Веде значну громадську діяльність. Член спеціа­лізованих вчених рад низки вищих навчальних та наукових закладів в Україні та Молдові. Учасник та викладач спільної українсько-американської програми з порівняльного державного будівниц­тва та управління (Мерилендський університет, Університет Дж. Гопкінса (США), Одеський держуніверситет) (1995); учасник та викладач міжнародної програми TACIS з права Європейського Союзу (2003—2004). 

З 2007 року є головним науковим консультантом Інституту законодавства Верховної Ради України та головним науковим співробітником Представництва Європейської організації публічного права в Україні. З дня заснування М.О. Баймуратов член ­редакційної колегії – відповідальний секретар респуб­ліканського часопису «Юридический вест­ник», а також є членом редакційної колегії інших фахових видань, серед яких міжнародний часопис «Порівняльно-правові дослідження». Багато зусиль та уваги М.О. Баймура­тов приділяє місцевому самоврядуванню: член виконавчого комітету Одеської міської ради (2005—2006); голова Інвестиційної ради при Одеському міському голові (2006—2010); радник з правових питань, голова групи радників Голови Одеської обласної адміністрації (2006—2007); депутат Одеської обласної ради (2006—2010). Член Українського союзу юристів, Українського товариства конституційного права, Української асоціації міжнародного права. М.О. Баймуратов нагороджений трьома державними нагородами СРСР та чотирма України, медаллю «За наукові досягнення», знаком «Відмінник освіти України» МОНМС України. 

Життєве кредо: «Хто не зі мною, той без мене».

Входження України як рівноправного партнера у світове співтовариство держав об’єктивно підвищило інтерес до міжнародної проблематики і насамперед до міжнародного права як універсального інструменту організації міждержавного діалогу і єдиного міжнародного нормативно-правового масиву, у рамках якого можливе становлення, розвиток і вдосконалювання різних форм колективного співробітництва держав і народів із метою досяг-нення загального миру і взаєморозуміння, що покладені в основу існування людської цивілізації.

Вже в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року було закріплено, що Україна як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговими представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки в політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Закріплення такої багатогранної системи міжнародного співробітництва та її подальша успішна реалізація свідчать про серйозні наміри Української держави бути рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяти зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, брати особисту участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Водночас міжнародне право, дотримання і повага його норм є важливими не тільки для держави, але й для її громадян, які через призму його основних положень можуть судити не тільки про виконання державою взятих нею міжнародних зобов’язань відносно інших держав і всього світового співтовариства, а отже, про цивілізованість своєї держави, але й досить точно і повно оцінювати ставлення держави до самих себе.

Трагічні події 11 вересня 2001 року, що відбулися в США, переконливо продемонстрували неготовність основних міжнародних акторів, усього світового співтовариства до нових глобальних викликів сучасного світового розвитку. Тому застосування сили відносно терористів, широкомасштабні операції США і його союзників проти терористичних організацій, можна оцінювати всього лише як першу й природну відповідну реакцію на зухвалий виклик людської цивілізації. Ще більш свою уразливість міжнародні інституції продемонстрували в умовах «повзучої» окупації, а потім і анексії Російською Федерацією Криму та розв’язання нею військового конфлікту на сході України.

Всупереч основним принципам міжнародного публічного права, своїм договірним зобов’язанням, в тому числі й гарантіям територіальної цілісності України відповідно до Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) від 5 грудня 1994 року, Росія зазіхнула на міжнародний правовий порядок, що склався після Другої світової війни в Європі, з метою повернення до двохполярного світового устрою, відродження Імперії та панування на пострадянському просторі.

Звідсіля обґрунтовано представляється, що вирішення виниклих проблем, успішна боротьба з міжнародним тероризмом лежить саме в площині міжнародного публічного права, заснованого на багатоплановому й багаторівневому співробітництві держав як його основних суб’єктів. Це буде ще одним серйозним підтвердженням дієвості міжнародного права, як універсального матеріального і процесуального засобу, що забезпечує прогнозований, стабільний і позитивний загальносвітовий розвиток.

Сьогодні стало модним і навіть необхідним з кожного потрібного і непотрібного приводу посилатися на міжнародне право з позицій відповідності або невідповідності йому національного законодавства, дій органів держави та її посадових осіб. Проте такі посилання на загальновизнані принципи і норми міжнародного права мають здебільшого загальний, абстрактний характер, без посилання на якийсь конкретний документ, його статтю або параграф.

На наш погляд, це тривожний симптом, тому що така позиція є свідченням низької правової культури не тільки державних службовців, але й широкого загалу. Це перетворює міжнародне право в якийсь символ, а іноді й жупел, спустошує його раціональний зміст, знижує соціальну й індивідуальну значущість і необхідність.

Разом з тим, особлива значущість знання міжнародного публічного права, користування його надбаннями та нормативною базою об’єктивується, актуалізується та зростає - особливо в умовах євроатлантичної інтеграції України, що проголошена стратегічною метою зовнішньої політики нашої держави. Саме в цих умовах слід наголосити на тому, що міжнародне право є не тільки вагомим елементом правової культури особистості, але й необхідною частиною загальнолюдської культури.

Його знання допомагає людині більш впевнено орієнтуватися в складних хитросплетіннях політичних подій, що відбуваються на міжнародній арені, аналізувати позиції окремих держав з найбільш важливих проблем міждержавних відносин, співвідносити міжнародні події з подіями, що відбуваються всередині своєї держави, робити достовірні висновки й узагальнення.

Особливої значущості набуває знання міжнародного права для молоді, студентів, особливо студентів-правознавців. Без знання його основних галузей, інститутів і термінологічного апарату, тенденцій функціонування світового співтовариства держав, дуже складно пізнати глибинні процеси й особливості становлення, розвитку і функціонування правової системи своєї держави й інших держав, що перебувають в процесі загальносвітового розвитку.

Нарешті, знання міжнародного права є своєрідною «перепусткою у майбутнє». Посилення європейської та євроатлантичної інтеграції держав та їх об’єднань, тенденції до стирання державних кордонів, поява єдиного громадянства і єдиної валюти свідчать про якісно нову перспективу розвитку людської цивілізації в третьому тисячолітті, при якому Земля перетвориться в єдину сім’ю народів - в основу її існування буде покладено міжнародне право.

Виходячи з цих позицій і побудований даний підручник, де в узагальненій формі, іноді досить лапідарно, висвітлюються основні галузі сучасного міжнародного публічного права. Підручник написаний на зразок видань, прийнятих у державах Західної Європи. Він може служити не тільки для формування в читача основних і опорних знань про міжнародне право, але й як довідкове видання з цієї специфічної системи права, відправною точкою для більш глибокого її пізнання.

Автор буде щиро вдячний усім, хто висловить свої зауваження і висуне пропозиції щодо подальшої роботи з удосконалення підручника.

Отзывы к книге Міжнародне публічне право