Міжнародно-правовий механізм протидії проявам актів насильства у водах Світового океану

Монографія присвячена актуальним теоретичним та практичним питанням боротьби з актами насильства, які вчинюються у водах Світового океану. На основі аналізу широкого кола міжнародно-правових документів, показано розвиток питань боротьби з піратством та морським тероризмом. 

Розглянуто теоретико-методологічні особливості норм міжнародного морського права у сфері боротьби з актами насильства, які здійснюються у водах Світового океану. Досліджено теоретичні та практичні питання, пов'язані з імплементацією міжнародних угод у сфері боротьби з піратством та морським тероризмом у законодавство України.

Мета та наукова спрямованість даної роботи полягають у теоретичному опрацюванні правових питань міжнародного співробітництва у сфері боротьбі з актами насильства у водах Світового океану, а також участь України в такому співробітництві. 

Практичне значення цього дослідження полягає у можливості розвязання теоретичних та практичних проблем в удосконаленні міжнародно-правового механізму боротьби з актами насильства у водах Світового океану.

Книга розрахована на науковців, викладачів, аспірантів, студентів та усіх, хто цікавиться проблемами міжнародного морського права.

У сучасному світі піратство і морський тероризм вже давно перетнули кордони окремих держав, набули міжнародного масштабу і боротьба з ними стала проблемою глобального характеру. В умовах розвитку міжнародних зв’язків збільшилася кількість протиправних діянь, які направлені проти безпеки морського судноплавства. Наряду з цим спостерігається стійка тенденція до розширення районів протиправної діяльності сучасних піратів та морських терористів. Жодна держава сьогодні не здатна самостійно протистояти таким протиправним актам, тому нагальною є потреба активізувати міжнародне співробітництво у сфері боротьби з актами насильства у водах Світового океану.

Необхідність комплексного розгляду злочинів на морі та боротьби з ними зумовлена, насамперед, тим, що для злочинців немає істотного значення, де вони здійснюють свої протиправні діяння — у відкритому морі, у виключній морській економічній зоні, у територіальному морі або у внутрішніх водах держав. Складність і специфіка боротьби з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру на морі пов’язана з різним міжнародно-правовим статусом і правовим режимом морських просторів, особливостями фізико-географічних умов Світового океану, а також специфікою міжнародно-правових норм і процедур боротьби з піратством та морським тероризмом.

Відсутність ефективних механізмів боротьби з піратством та морським тероризмом визначається сьогодні як одна із загроз міжнародній спільноті. Зростаюча взаємозалежність держав у боротьбі зі злочинами, вчиненими проти безпеки судноплавства, вимагає відповідного відображення в міжнародному праві. Особливою є потреба активізації міжнародного співробітництва в цій сфері. Чільне місце в такому співробітництві належить, безумовно, міжнародно-правовим чинникам. Але, зважаючи на те, що в сучасних умовах значна частка механізмів боротьби з піратством та морським тероризмом належить до внутрішньої компетенції кожної окремої держави, необхідно паралельно розвивати вплив на національне законодавство, узгоджуючи його з міжнародним правом та спираючись на існуючий позитивний досвід різних країн.

Поряд з важливістю розвитку міжнародного права й морського законодавства держав, та в інтересах підтримання правового порядку на морі, необхідно більш повне використання можливостей, закладених у нормах міжнародного права. Неефективне використання правових норм, на сьогодні, та низька ефективність механізмів у боротьбі з піратством та морським тероризмом, визначається як одна із загроз національній безпеці кожної країни та міжнародній спільноті взагалі.

Мета та наукова спрямованість даної роботи полягають у теоретичному опрацюванні правових питань міжнародного співробітництва у сфері боротьбі з актами насильства у водах Світового океану, а також участь України в такому співробітництві. Практичне значення цього дослідження полягає у можливості розв’язання теоретичних та практичних проблем в удосконаленні міжнародно-правового механізму боротьби з актами насильства у водах Світового океану.