Науково-практичний коментар до Закону України "Про державну службу"

Прийняття Закону України «Про державну службу» 2015 р. є, без сумніву, одним із важливих етапів як реформування державної служби у контексті її переформатування в ефективну та дієву інституцію щодо забезпечення прав та свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічного управління, так і її адаптації до стандартів публічної служби Європейського Союзу. Довгоочікуваний законодавчий акт є саме тим правовим регулятором, який передбачає вирішення цілого ряду питань державної служби відповідно до політичних, економічних та правових реалій, які склалися в Україні на теперішній час.

Слід зазначити, що в Законі «Про державну службу» 2015 р., насамперед, враховано позитивний досвід правового регулювання державної служби Законом України «Про державну службу» 1993 р., який започаткував перший етап становлення та розвитку сучасної державної служби в Україні. Безперечним є той факт, що: з одного боку, значення цього Закону важко переоцінити як для становлення та розвитку незалежної правової держави Україна, у цілому, так і для державної служби, як правової інституції, зокрема; з іншого — на теперішній час цей Закон відіграв свою історичну роль, а переважна більшість його положень виявилася невідповідною тим соціальним відносинам, які складаються у сфері державної служби, що й зумовило необхідність прийняття Закону України «Про державну службу» 2015 р.

Закон України «Про державну службу» 2015 р., за своїми змістом, роллю і призначенням, започаткував другий етап розвитку сучасної державної служби в Україні з акцентом на формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби щодо: створення професійного кадрового потенціалу, оптимальної системи органів управління у сфері державної служби, механізму забезпечення виконання державними службовцями сервісних функцій; підвищення персональної юридичної відповідальності державних службовців; визначення належних правових гарантій діяльності державних службовців тощо.

Підготовка науково-практичного коментарю до Закону України «Про державну службу» 2015 р. зумовлена тим, що:

• державна служба, як невід’ємний чинник функціонування державного апарату, не тільки покликана забезпечити його стабільність, дієвість та ефективність у нових соціально-політичних і правових реаліях України, але й сама потребує створення відповідного державно-правового механізму щодо її організації та функціонування, що знайшло своє відображення у ряді новітніх положень коментованого Закону, які й потребують доктринальних тлумачень;
• ряд питань реформування державної служби, які до теперішнього часу залишаються актуальними, важливими та витребуваними, не дивлячись на неодноразові організаційно-правові заходи такого реформування [Концепція адміністративної реформи в Україні (1989), Стратегія реформування системи державної служби в Україні (2000), Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів ЄС (2004), Концепція розвитку законодавства про державну службу (2005, 2006), Закон України «Про державну службу» (2011 р., прийнятим, але так і не введений в дію)], знайшли своє відображення у коментованому Законі і потребують науково-теоретичного осмислення;
• завдання пошуку і запровадження оптимальної, дієвої та ефективної моделі державної служби залишається одним із першочергових в Україні і потребує переосмислення цілого ряду науково-теоретичних положень державної служби, зокрема щодо: чіткого визначення правового становища державного службовця, запровадження відповідного режиму держаної служби, правового регулювання юридичної відповідальності державних службовців і припинення державної служби, що потребує доктринального тлумачення цих положень у контексті новітніх правових реалій;
• розбудова професійної державної служби є неможливою без врахування як міжнародних стандартів публічної служби, так і зарубіжного досвіду її функціонування (Болгарія, Греція, Грузія, Естонія, Латвія, Литва, Німеччина, Польща, Франція, Чехія та ін.), а також можливостей запровадження такого досвіду в умовах України, що і знайшло своє відображення у коментарю до Закону України «Про державну службу».

При підготовці цього коментарю значну увагу приділено порівняльно-правовому аналізові чинного Закону України «Про державну службу» і Законів України «Про державну службу» 1991 і 2011 рр., визначено основні вектори його удосконалення та надано теоретико-правову характеристику його новітнім положенням з урахуванням змін чинного законодавства щодо оптимізації системи органів виконавчої влади, запобігання та протидії корупції, підвищення професійної компетентності публічних службовців.

Особливу увагу акцентовано на фундаментальних дослідженнях державної служби як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, які є невід’ємним науково-методологічним підґрунтям теорії як державної, так і публічної служби.

Науково-практичний коментар Закону України «Про державну службу» адресовано публічним службовцям, службам персоналу державних органів, професорсько-викладацькому складу, аспірантам та студентам юридичних навчальних закладів.

Щирі слова вдячності рецензентам цього коментарю: доктору юридичних наук, професору, члену-кореспонденту Національної академії правових наук України Андрійко Ользі Федорівні, завідуючій відділом проблем державного управління і адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та доктору юридичних наук, професору Рябченко Олені Петрівні професору кафедри адміністративного права і процесу та митної безпеки Університету державної фіскальної служби України.