Правопорядок у сфері національної безпеки сучасної України

В умовах складної трансформації українського суспільства одним із пріоритетних завдань є впорядкування правових відносин задля забезпечення стійкого і надійного правопорядку у фундаментальних сферах життя соціуму, особливо в сфері національної безпеки. Нагальність забезпечення правопорядку в цій сфері визначається, перш за все, сучасними реаліями геостратегічного розташування України, новими перспективами розвитку міжнародного правопорядку, а також стрімкими й масштабними змінами в соціально-політичній структурі країни. Правопорядок у сфері національної безпеки є однією із найважливіших умов функціонування держави та суспільства в цілому, тому його забезпечення є базовою потребою і важливим завданням для правоохоронних органів кожної країни як на національному рівні, так і в межах міжнародної спільноти.

Становлення української державності супроводжується несподіваним посиленням небезпечної військово-політичної нестабільності як всередині країни, так і за кордоном. Різкі ідеологічні та соціальні зміни в Україні стали факторами деформації суспільних відносин та аномії. Флуктуація державно-правового механізму в сфері національної безпеки зумовлює неспроможність правопорядку протидіяти загрозам, що спричинено як застарілістю методів та форм впливу, так і появою новітніх видів загроз. Все це вимагає теоретичного осмислення засобів і методів забезпечення правопорядку в сфері національної безпеки України з урахуванням стану правопорядку.

В останні роки питання національної безпеки у теоретичних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців набули статусу ключових категорій. Безумовно забезпечення національної безпеки було і залишається пріоритетним для держави. Це має важливе значення не лише в контексті загального розвитку держави і суспільства, а й у процесі формування та розвитку правопорядку, громадського суспільства, формування особистості індивіда.

Незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених питанням правопорядку та національної безпеки, необхідно констатувати, що комплексного вивчення правопорядку у сфері національної безпеки в Україні не було здійснено. Дослідження науковців щодо питань, присвячених національній безпеці, переважно проводилися в межах адміністративного права, політологічних та соціологічних наук, філософії та загальнотеоретичної юриспруденції. Водночас, проблематика правопорядку у сфері національної безпеки ні у вітчизняній, ні у зарубіжній теоретичній та прикладній юриспруденції не отримала належної комплексної розробки.

Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження стали праці таких вітчизняних та зарубіжних дослідників, як О.М. Андрєєва, Н.Б. Арабаджи, О.Г. Білорус, О.А. Більовський, І.Я. Богданов, П.П. Богуцький, С.А. Ватсон (C.A. Watson), А.В. Віссаров, В.М. Воробйов, О.В. Глазов, Г.Н. Даєм (G.N. Diem), В.В. Данілейко, А.В. Дацюк, О.П. Дзьобань, В.М. Казаков, С.Ф. Кечекьян, В.А. Колокольцев, І.Ф. Корж, Б.А. Кормич, Г.Ф. Костенко, О.Ю. Кравчук, А.Ф. Крижановський, Ю.П. Крисюк, А.А. Куковский, М.Б. Левицька, В.А. Ліпкан, Д.Г. Лук’яненко, Б.Л. Назаров, В.С. Нерсесянц, Ю.М. Оборотов, Н.М. Оніщенко, Н.В. Панаріна, Є.С. Папригін, Т.С. Подорожна, Б.Р. Позен (B.R. Posen), Г.Г. Попов, П.М. Рабінович, Є.В. Рябова, О.П. Сауляк, С.С. Сенчук, В.В. Сергєєв, Г.П. Ситник, О.Л. Хилько, І.А. Храбан, Р.Я. Шай, О.В. Шмоткін, О.В. Юдін, О.К. Юдін та інших. Незважаючи на наявність наукових робіт, присвячених вивченню правопорядку та національної безпеки, дослідження правопорядку в сфері національної безпеки не знайшло цілісного відображення в існуючих наукових працях загальнотеоретичної спрямованості, що разом із вкрай складним становищем захищеності України зумовлює необхідність подальшого комплексного дослідження цієї наукової проблеми.